Ответы на вопрос:
Проблеми забування своїх коренів, цурання національної приналежності, рідного краю, культури, мови хвилювала багатьох українських письменників. до цих проблем не залишився байдужим і микола вороний. свої роздуми над долею рідного краю і тих, хто від нього відцурався, хто забув мамину колискову, зневажив батьківські напуття, соромиться рідної мови і звичаїв, письменник втілив у чудовій поемі «євшан-зілля». взявши за основу давню українську легенду, микола вороний творчо її осмислив і створив оригінальний твір з глибоким філософським змістом, твір, який є актуальним і через сто з лишнім років після його написання, і, як не прикро, не втрачає злободенності в наш час. микола вороний створив своєрідне обрамлення народній легенді: розпочав вступом, де зауважив, що в цій легенді «між рядками слів таїться якесь пророкування, яке надію, певну віру в ідеали тим, котрі вже край свій рідний зацурали, і закінчив поему власними роздумами, у яких провів паралель між героєм легенди — ханським сином і долею україни. так, справді, доля нашої землі нагадує долю хана, сина якого взяли в полон і завезли на чужину. як і ханський син, численні українці забули про рідний край, і звикли «край чужий, чужі звичаї, як за рідні уважати». але якщо в половецького хлопця так склалася доля, що він опинився далеко на чужині, де не чув рідної мови, не бачив рідних людей, то, на жаль, у нас все по-іншому. скільки українців, живучи у своїй рідній країні, не вважають себе українцями! скільки не вважають українську мову рідною! скільки людей переймають чужі звичаї, забуваючи про свої! на жаль, таких безбатченків дуже багато. можливо, вони й не винні в тому, що не відчувають приналежності до української нацїї, адже не одне століття в нашій країні проводилася політика русифікації! але сьогодні, коли триває розбудова нашої держави, чому вони так вперто ігнорують усе, що пов'язано зі словами «український», «національний» ! якби вони хоч трохи розкрилися назустріч! але вони, як ханський син в поемі вороного, перебувають у забутті і як микола вороний у своїй поемі, я хочу спитати, може, хтось дасть відповідь на це питання хоч через сто років після його виникнення: де ж того євиїану взяти, того зілля-привороту. що на певний шлях направить, — шлях у край свій повороту? !
Популярно: Українська література
-
yanarem110.11.2020 20:13
-
mirimyan7901.07.2020 08:37
-
beka109824.10.2020 08:41
-
Умка280401.04.2020 14:48
-
Gendalf187513.11.2021 06:40
-
st1nk1n1p19.05.2020 07:27
-
Милана07080010.04.2022 07:45
-
Географица0008.11.2021 22:49
-
Alexal1602.08.2022 06:44
-
АлександрЧерепов08.08.2021 23:40