Можете менi написати перший абзац з твору дмитра чередниченко рiднi краэвиди
166
299
Ответы на вопрос:
Ось і осінь. чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! вона тебе заворожує на кожному кроці. із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. але придивився й щиро подивувався: то він од листя такий. ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже: — а ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба ти знаєш, про які це метелики йдеться? про сережки. ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. у них — насіння. його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. а яка смакота це для снігурів!
Ось і осінь. чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! вона тебе заворожує на кожному кроці. із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. але придивився й щиро подивувався: то він од листя такий. ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже: — а ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба ти знаєш, про які це метелики йдеться? про сережки. ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. у них — насіння. його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. а яка смакота це для снігурів! кожен день приносить тобі цікаву несподіванку. ото пішли ви з сестрою до лісу. а там усе таке барвисте: берези стоять золоті, клени — і*, осики — малинові, берести* — аж червоні, а дуби — наче їм і нічого. зеленіють собі дуби — пізно весною прокинулись, пізно й листя скинуть. а декотрі й цілу зиму не скидатимуть — не линятимуть. того й назва така в них — дуб-нелинь. на високій горі дуб-нелинь стояв, корінням з дніпра води набирав. нарвала ягід шипшини та горобини, сіла на пеньочку й давай собі намисто низати. а тоді як наділа три разки доброго намиста — чим не мавка лісова! і очі світяться — чи то від радості, чи від того яскравого намиста. показує тобі сестра на горобину, а на ній такі гарні пташки сидять, ягоди клюють. — омелюхи,— каже сестра. а то ходив ти в поле. став і прислухався. жайвора вже не чути. хіба що якийсь обізветься та й затихне. і йому в дорогу пора. зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. і так стрімко кружляють, вирують, шугають*. ото базар! а як посі вони на берези, то білі берези стають тоді чорні. ти часто тепер у березовий гай ходиш. горіхи збирати. так, так, у березняк по горіхи. хтось ще подумає: це все одно, що на вербу по груші лізти. а воно й ні. он діти з чистого поля, з пасовиська, повні кишені горіхів приносять. їх там граки гублять. а вони до горіхів ласі. ото затиснуть лапкою горішок і викльовують з серединки зернятко. а, гляди, чогось там сполохалися граки, злетіли — горіхи зосталися долі. ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. засновигали* метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні. простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, а небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. смуток, що літо це останнє
Популярно: Українська література
-
Булат22833703.01.2023 18:11
-
помогите116510.05.2021 06:02
-
zcwe1621.06.2022 16:28
-
ЬПОАСИ04.02.2021 04:16
-
ladavasilenko16.12.2021 01:02
-
Алина11311102.03.2022 00:01
-
Ника7243252519.02.2020 07:57
-
nusunusretp0ale817.12.2021 14:05
-
ЗаяцЯ221.05.2022 00:17
-
vanyastal201530.10.2022 15:52