Аналіз вірша ( ) Леся Українка – «Якби вся кров моя уплинула отак…»
Якби вся кров моя уплинула отак,
як сі слова! Якби моє життя
так зникло непримітно, як зникає
вечірнє світло!.. Хто мене поставив
сторожею серед руїн і смутку?
Хто наложив на мене обов’язок
будити мертвих, тішити живих
калейдоскопом радощів і горя?
Хто гордощі вложив мені у серце?
Хто дав мені одваги меч двусічний?
Хто кликав брать святую орифламу
пісень, і мрій, і непокірних дум?
Хто наказав мені: не кидай зброї,
не відступай, не падай; не томись?
Чому ж я мушу слухати наказу?
Чому втекти не смію з поля честі
або на власний меч грудьми упасти?
Що ж не дає мені промовить просто:
«Так, доле, ти міцніша, я корюся!»
Чому на спогад сих покірних слів
рука стискає невидиму зброю,
а в серці крики бойові лунають?..
286
424
Ответы на вопрос:
Популярно: Українська література
-
golovkosofia86816.05.2021 14:29
-
vasx21.06.2020 04:28
-
nikky228like04.11.2020 13:18
-
pepeon1104.04.2020 03:35
-
klubnichka1006.03.2021 12:23
-
Елена202820.01.2021 23:20
-
catnizamova27.04.2020 05:04
-
Даша010920.09.2020 02:16
-
Amina080705.04.2022 17:09
-
karamendes1p06wtk19.06.2022 12:08