Регистрация
Aemond
Есть ответ 👍

Валер'ян підмогильний "місто" жіночі образи

209
320
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Нвб
Нвб
4,8(81 оценок)
Надійка, яка мешкає в сараї (столярня) гні­дих, де за стінкою жили корови — це символ села. (степан від­чував себе чужим у місті. навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. поступово степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. а він — це нова сила, що покликана із сіл змінити місто, він має стати на зміну гнилизні минулого, будувати майбутнє. переконаний, що має навчатись, щоб потім повернутися до села).мусінька (тамара василівна гніда), яка мешкає в кухні гні­дих. (починає знайомитися з містом. усвідомлює, що не повер­неться до села. степан ще не відчуває себе причетним ні до села, ні до міста. стан «непевної рівноваги між рудим френчем і сірим піджаком». відчуває себе самотньо. знайомиться з усім тим, що символізує причетність до міста: тістечка, магазини, кіно, міські жінки.зоська голубовська, мешкає в кімнаті на львівській вулиці, яку віддав борис задорожній. (прагне увійти до міського товари­ства, а зоська як спосіб зробити це. прагнення стати справжнім городянином. зоська — це типовий міський персонаж. символі­зує утвердження степана в місті).рита мешкає в «справжній кімнаті» (простора, світла й окрема кімната у великому будинку десь в новому районі). (степан від­чуває себе вже частиною міста. він упевнений у собі. прагне насолоджуватися всіма перевагами міського життя, компенсу­вати згаяний час. «досі він любив жінок, випадково зустрінутих на його шляху, а сам ще не обирав». у стосунках з жінками він переходить від пасивного до активного вибору). висновок.  кімната символізувала фізичне утвердження в місті, зміцнення матеріального становища, а жінки — це немовби етапи внутрішньої еволюції степана, етапи вживання його в міське се­редовище. так, надійка його цікавить, доки він відчуває свою внутрішню причетність до села, «вона була від села, що зблякло в ньому». а зоська виступає вже як повністю персонаж міста. жінки для степана водночас — це порятунок від самотності в чужому для нього середовищі. з цього приводу соломія пав-личко писала: «жінки для степана радченка — талісман його успіху, по суті його жертва… жінка є лише об’єктом почуття й  екзистенціального пошуку мужчини. однак цей пошук абсурд­ний, як абсурдне саме життя… для чоловіків це пошук самоствер­дження, а не кохання».
xAlonerx
xAlonerx
4,4(56 оценок)

ответ:

князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…». князь «оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій» «жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. і дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите». князь так плекав сни про «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених» «спокій і затишок запанували в князівстві, і полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність. здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну». «раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його» «ти диви! господи, чим я віддячу тобі за ласку твою? – вклякнув під образами й , а як устав з колін, то радість світилася в його очах, а плечі розправилися, наче й не згорблювалися ніколи. так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. бій з драконом – святе діло. тут народ валом повалить. проти цього лицарі не встоять. я впевнений, що вони тільки-но цюю вість зачують, враз усі бенкети закинуть, за мечі візьмуться та жирок позганяють.»

Популярно: Українська література