Іть будь портрету і зовнішністі героя(михайлика)з твору гуси лебеді летять м.стельмаха

165

365

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

eminsultanov7

Українська література

4,7(13 оценок)

Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.

NosoK535

Українська література

4,8(51 оценок)

прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка — це не живі люди, а художньо створені образи. проте іноді створені письменницькою уявою герої настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що вони все ж таки створені уявою. найяскравіший приклад такого «оживання» в літературі, — мабуть, образ шерлока холмса. за опитуваннями, значна частка ійців вірить, що холмс — реальна особистість, а не вигадка. але це просто так — згадалось. коли ж говорити про повість михайла коцюбинського, враження досить схоже. так, остап і соломія не стануть, мабуть, національним героями, про цих не знімуть сотні фільмів, а їхні образи не будуть переспівані в інших творах. алє ж хіба в цьому сенс? ці образи настільки яскраві й реалістичні, що важко повірити, що їх не було насправді. хоча вірити в це і не обов’язково, бо вони були: так або інакше. ці образи — узагальнений образ тих юнаків і дівчат, котрі жили в україні у тридцятих роках xix сторіччя, страждали від панської неволі, мріяли про свободу й справедливість і не шкодували власного життя, аби цю свободу здобути.

у головних персонажах повісті органічно поєднано два елементи, які й створюють справжній художній образ: індивідуальне й типове. так, остап і соломія стають нібито живими людьми — із яскравою індивідуальністю, але водночас вони є носіями ментальності, народного характеру, вони є представниками певного прошарку народу, певного типу мислення і психологів найбільше приваблює спільна риса остапа і соломії — бажання і здатність боротися проти несправедливості, не миритися з нею. до того ж як сила духу цих людей, гак і народна сила духу. адже за істория ними даними, протести проти кріпаччини (чи то у формі відкритого бунту, чия у формі втечі) були масовими. соломія — образ дуже цікавий тим, що до неї яких жінок в українській літературі і, ризикую припустити, в українській дійсно існувало дуже мало. соломія — то «завдаток того типу жінок, що уміють боронити себе», — так сказала про образ соломії відома громадська діячка того часу наталя кобринська. і насправді, соломія — не тільки кохана остапа, а й надійний друг, вона здатна самотужки приймати рішення і втілювати їх в життя. зрешта недарма наприкінці твору остап говорить, що полонина його лежить на дні: загибель соломії для нього порівняна із втратою своєї половини. зрешті і остап втілює ту рішучість і силу духу, яка дозволяє людині боротися та власну гідність, боротися проти несправедливості навіть тоді, коли несправедливість іщ буває таких масштабів, що стає «нормою».

ще один образ повісті гідний уваги — це образ івана котигорошка. іван — тип надійного товариша. він щиро переймається долею своїх нових друзів, готовий ризикувати власним життям, аби остапові й соломії. для мене вони залишаться живими людьми, з якими я познайомився через цю книгу. непересічними людьми, людьми неймовірної сили духу і неймовірного прагнення волі, а не просто «образами, які…».