Литература: Лі бо«входжу в рі», «печаль на яшмовому ганку» скинте текст

богматематике

23.10.2022 02:57

Литература

Есть ответ 👍

Лі бо«входжу в рі», «печаль на яшмовому ганку» скинте текст

234

401

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Roman310399

Литература

4,7(92 оценок)

печаль на яшмовому ґанкуна яшмових сходах біліє холодна роса. промокли панчохи. пливуть мовчазні небеса. дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний — на тихій воді він тремтить і повільно згаса.жартома присвячую моєму другові ду фуна гірській верховині, де вибігли сосни на схили, випадково зійшлися ополудні наші стежки. — ох, шановний мій друже,та й як же ви зблідли й змарніли! чи важка ж то робота —складати у віршах рядки? на самоті сиджу в горах цзінтіншаньзграя птиць пролетіла і зникла ту ж мить вдалині, сиротлива хмаринка за ними слідом поспішає.я на гори дивлюся — і не набридає мені, горам також на мене

переклади л. первомайськоговходжу в річку, грає осіння люблю свіжість цих лілій.зриваю квіти, граюсь перлинами на пелюстках,хвилюється дивна ця громадяться шовкові хотів би подарувати це все тому, хто за далеким небокраєм; з тим, про кого думаю, нам не зустрітись бів горі й надії дивлюся північний вітер в обличчя.переклад і. лисевича та в. іллізапитання і відповідь у горахмене спитали, в чому смисл мого життя у горах. я усміхнувсь і промовчав, ну що тут говорити! з дерев опалі пелюстки пливуть у далечі-безвісті — в новий, у зовсім інший світ, байдужі до людського! пісня про схід і захід сонцясопне виходить із закамарків сходу, ніби здіймається з самого споду земного.пропливе по небу й зникає в західнім морі а де ж бо стайня для шістки його драконів? 1світило, як стало світити, ніколи вже й дня не спочине. в людині ж — нема тої сили, щоб рухатись довго, як сонце.весною не дякують стебла промінню — за квіти розпуклі. не зляться на вітер осінній дерева — за зірване листя.не знаємо, хто це бичем підстьобує пори року, та є природний закон: усе процвітає й вмирає.візнице сонця сіхе, чому в безбережних хвилях ти ввечері топиш його й сама всю ніч байдикуєш? а був же колись, лу ян2 — от сила духу! — на небі сонце спинив, змахнувши списом.