Внутрішня і зовнішня політика мстислава великого! ! за ранее

261

410

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Панель11

История

4,4(19 оценок)

Мстислав i (великий) володимирович , мстислав-гаральд (у св. хрещені - федір) (1 червня 1076 — † 14 квітня 1132 ), святий , великий князь київський, син володимира ii мономаха та ґіти — дочки ійського короля гарольда ii , останній князь, що утримував єдність київської держави . фундатор камінної церкви св. федора в києві (1129).

за життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у києві. 1096 розбив війська чернігівського князя олега святославича і примусив його взяти участь у любецькому з'їзді 1097. брав участь у воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111. здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116. після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів. 1130 повернув під вплив києва полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина ізяслава. 1130 воював з литовцями. розгромивполовців і загнав їх за волгу та яїк. про величезний міжнародний престиж київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.

помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133). був похований у церкві збудованого ним федорівського монастиря у києві. після його смерті київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.

у татіщева є життєво-побутові подробиці з життя мстислава:

"…якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: «княже! ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. прохор бо васильович часто з княгинею наодинці буває. якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу». мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: «рабе! а чи не пам’ятаєш ти, як княгиня христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? і хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов’язувала. нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. а княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. і надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила». і хоча мстислав тоді нічого не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. за це заслали його в полоцьк, де він незабаром у порубі помер»>

у цій новелі йдеться про другу жону мстислава володимировича, дочку новгородського посадника дмитра завидовича (див. 1122 за татіщевим, (любаву)