Биология: Як відбувається регуляція процесів травлення?

минимаус9

28.10.2021 08:18

Биология

Есть ответ 👍

Як відбувається регуляція процесів травлення?

252

434

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

PolinaS82001

Биология

4,7(90 оценок)

регуляція травлення здійснюється і нервовими, і гуморальними механізмами. класичні дослідження процесів травлення і його регуляції були проведені і. п. павловим і його співробітниками. саме за ці дослідження і. п. павлов був удостоєний нобелівської премії. він розробив цілий ряд експериментально-хірургічних прийомів — вживлення фістул в різні відділи шлунково-кишкового тракту, перерізання, формування «малого шлуночка» і т. д. операції і. п. павлова здійснювалися таким чином, щоб зберегти кровопостачання і іннервацію досліджуваних відділів шлунково- кишкового тракту. досліди при цьому були хронічними, тварини встигали оговтатися після хірургічного втручання і були практично здоровими. павлівській школою і наступними дослідниками були встановлені принципи регуляції травлення і всмоктування.

вид і запах їжі призводять до виділення деяких кількостей слини, цей процес посилюється при попаданні їжі в ротову порожнину. потрапляючи в ротову порожнину, їжа дратує смакові і механічні рецептори, і збудження від них надходить в центр слиновиділення довгастого мозку. від нейронів цього центру нервові імпульси на нейрони симпатичних і парасимпатичних центрів вегетативної нервової системи, иннервирующих слинні залози. імпульси, які приходять по симпатичних волокнах, гальмують виділення слини, а парасимпатична імпульсація підсилює її виділення.

виділення шлункового соку відбувається постійно, але воно посилюється вже при вигляді їжі. відразу ж після прийому їжі подразнення рецепторів ротової порожнини приводить до запуску рефлексу виділення шлункового соку. впливи, що приходять до шлунку по головному парасимпатическому нерву — блукаючому, стимулюють виділення соляної кислоти обкладочнимі клітинами стінок шлунка. ці ж впливу призводять до виділення з клітин слизової оболонки кишечника пептиду гастрину, який з потоком крові, тобто гуморально, надходить до стінок шлунка, також стимулюючи виділення компонентів шлункового соку.

коли частково переварена їжа порціями починає надходити з шлунку в дванадцятипалу кишку, шлункова секреція спочатку навіть посилюється, а потім поступово гальмується. це пов’язано з тим, що під дією хімусу в стінках кишечника виробляється і надходить у кров антагоніст гастрину — секретин. для того, щоб хімус зміг потрапити в кишечник, необхідно розкриття сфінктера, що знаходиться на кордоні шлунка та дванадцятипалої кишки. це відбувається при подразненні рецепторів хімусом, мають кислу реакцію. коли ж порція хімусу надходить у дванадцятипалу кишку і лужна реакція в ній тимчасово змінюється з лужною на кислу, сфінктер рефлекторно закривається. при надходженні харчових мас у дванадцятипалу кишку рефлекторно посилюється виділення соку підшлункової залози і жовчі в просвіт кишечника. склад соку підшлункової залози змінюється залежно від кількості і складу їжі. далі харчові маси, перемішуючись за маятникоподібних рухів кільцевих і поздовжніх м’язів стінок кишечника, просуваються по тонкому кишечнику за рахунок перистальтичних рухів, які забезпечуються кільцевих м’язів. регуляція рухів кишечника відбувається головним чином за рахунок впливів, що приходять по блукаючому нерву — вагусу. однак стінки кишечника володіють певною автоматией: якщо вагус перерізати, то перистальтичні рухи зберігаються.

як вже було сказано, в товстому кишечнику концентруються неперетравлені харчові залишки, що втрачають воду і перетворюються в калові маси. з прямої кишки кал віддаляється через анальний отвір, причому дефекація є рефлекторним актом, нервові центри якого розташовані в поперековому і крижовому відділах спинного мозку.

gag99

Биология

4,4(39 оценок)

Вода. роль воды в мире. биологическое значение воды. без воды жизнь на нашей планете не могла бы существовать. вода важна для живых организмов по двум причинам. во-первых, она является необходимым компонентом живых клеток, и, во-вторых, для многих организмов она служит еще и средой обитания. для человека ценность имеет лишь питьевая вода. для получения питьевой воды используются фильтры для воды, которые позволяют очистить ее от вредных примесей, сделать пригодной для питья и приготовления пищи. именно поэтому следует сказать несколько слов о ее и свойствах. свойства эти довольно необычны и обусловлены главным образом малыми размерами молекул воды, их полярностью и способностью соединяться друг с другом водородными связями. под полярностью подразумевают неравномерное распределение зарядов в молекуле. у воды один конец молекулы («полюс») несет небольшой положительный заряд, а другой — отрицательный. такую молекулу называют диполем. у атома кислорода способность притягивать электроны выражена сильнее, чем у водородных атомов, поэтому атом кислорода в молекуле воды стремится оттянуть к себе электроны двух водородных атомов. электроны заряжены отрицательно, в связи с чем атом кислорода приобретает небольшой отрицательный заряд, а водородные атомы — положительный. в результате между молекулами воды возникает слабое электростатическое взаимодействие и, поскольку противоположные заряды притягиваются, молекулы как бы «склеиваются». эти взаимодействия, более слабые, чем обычные ионные или ковалентные связи, называются водородными связями. водородные связи постоянно образуются, и вновь возникают в толще воды. и хотя это слабые связи, но их совокупный эффект обусловливает многие необычные свойства воды. учитывая данную особенность воды, мы можем теперь перейти к рассмотрению тех ее свойств, которые важны с биологической точки зрения. водородные связи между молекулами воды. а. две молекулы воды, соединенные водородной связью-6+ — маленький положительный заряд; 6~ — маленький отрицательный заряд. б. сеть из молекул воды, удерживаемых вместе водородными связями. такие структуры постоянно образуются, и вновь возникают в воде, находящейся в жидком состоянии. биологическое значение воды вода как растворитель. вода — превосходный растворитель для полярных веществ. к ним относятся ионные соединения, такие как соли, содержащие заряженные частицы (ионы), и некоторые неионные соединения, например сахара, в молекуле которых присутствуют полярные (слабо заряженные) группы (у сахаров это несущая небольшой отрицательный заряд гидроксильная группа, —он). когда вещество растворяется в воде, молекулы воды окружают ионы и полярные группы, отделяя ионы или молекулы друг от друга. в растворе молекулы или ионы получают возможность двигаться более свободно, так что реакционная способность вещества возрастает. по этой причине в клетке большая часть реакций протекает в водных растворах. неполярные вещества, например липиды, отталкиваются водой и в ее присутствии обычно притягиваются друг к другу, иными словами, неполярные вещества гидрофобны (гидрофобный — водоотталкивающий). подобные гидрофобные взаимодействия играют важную роль в формировании мембран, а также в определении трехмерной структуры многих белковых молекул, нуклеиновых кислот и других клеточных компонентов. присущие воде свойства растворителя означают также, что вода служит средой для транспорта различных веществ. эту роль она выполняет в крови, в лимфатической и экскреторной системах, в пищеварительном тракте и во флоэме и ксилеме растений.