Есть ответ 👍

Напишіть будь ласка про дитинство михайла стельмаха, якщо можна детальніше.

292
319
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:


Перебування в петербурзі відкривало перед шевченком нові можливості для розумового, духовного розвитку. в його становищі назрівали неминучі зміни. з підліткового «козачкового» віку він уже виріс, не лишивши панові жодних надій на те, що з нього може вийти спритний, слухняний лакей. невгамовною пристрастю юнака лишалося прагнення малювати, стати художником. він невідступно прохає п. енгельгардта дати йому можливість вчитися малярству. зрештою 1832 р. п. енгельгардт віддав його на навчання до одного з майстрів петербурзького малярського цеху в. ширяева. час укладення контракту з в. ширяєвим відомий з пізнішої автобіографії поета, написаної 1860 р. на прохання редактора  /30/  журналу «народное чтение» о. о. оболонського. «в 1832 году в с.-петербурге, — читаемо в ній, — по неотступной его просьбе, помещик законтрактовал его на четыре года разных живописных дел цеховому мастеру, некоему ширяеву» (v, 250).укладення контракту саме з в. ширяевим не було випадковим. він походив з дворових селян смоленської поміщиці капітанші г. огон-догановської, знайомої родини а. енгельгардта, брата шевченкового власника. їхні маєтки на смоленщині знаходилися по сусідству. в. ширяев відвідував в арзамасі приватну художню школу академіка о. ступіна, де здобув, за пізнішим визнанням комітету товариства заохочування художників, «перші добрі навички». одержавши відпускну, він переїжджає до петербурга, користується підтримкою товариства, відвідує створений при ньому рисувальний клас (навчанням молодих художників тут керував о. варнек). на початку 1824 р. в. ширяев стає стороннім учнем академії мистецтв, за короткий час проходить навчання в класах оригінальних та гіпсових фігур і приступає до малювання з натури. проте звання художника ні тоді, ні згодом він не одержав. 1828 р. записується до петербурзького живописного цеху, незабаром набуває в ньому певної ваги. артіль в. ширяева виконує відповідальні розписи будівель. «он был цеховой мастер живописного и малярного цеха, — писав згодом про в. ширяева у повісті «художник» шевченко. — держал постоянно трех, иногда и более замарашек в тиковых халатах под именем учеников и, смотря по надобности, от одного до десяти нанимал, поденно и помесячно, костромских мужичков — маляров и стекольщиков, — следовательно, он был в своем цеху не последний мастер и по искусству, и по капиталу» (iv, 147). є підстави гадати, що в. ширяев брав участь в оздобленні будинку дружини іншого брата шевченкового пана — в. енгельгардта. прекрасне оформлення цього будинку, перебудованого в 1829 р. архітектором п. жако (зал розписав п. скотті), викликало захват. «когда это помещение было отстроено и отделано, — писав один із журналів, — весь петербург сбегался смотреть на это удивительное, тогда несравненное явление. весь город был полон толками про готическую и китайскую комнаты»  1. через кілька років, у зв’язку з конкурсом на оздоблення сенату й синоду, п. жако високо оцінював в. ширяева як майстра декоративного живопису. він свідчив, що «ширяев производил под его ведением живопись по данным им, ширяевым, рисункам в различных местах в лучшем виде расположения и самой живописи»  2.

Хорошо моя это делать и осень холошо не так ли? а?

Країна, яка пережила усі поразки,негаразди,счастливі миті і навіть гніт осибистих її жителів.це україна! україна — "тихі води, ясні зорі" — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів "солодким шматочком". постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. одна частина, лівобережна україна, була під протекторатом росії, а друга, правобережна — польщі.та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об'єднання, до збереження української державності. довгий час це не вдавалося. і п. куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в україні. це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії. у романі "чорна рада" ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність україни. в образі сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об'єднати всі землі україни в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. але влада так просто до рук не дається. для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею. гине і палкий прихильник об'єднання розрізнених частин україни, встановлення автономної республіки та утвердження міцної гетьманської влади полковник-піп шрам. його патріотизм дивним чином поєднувався зі зверхнім ставленням до "черні" та запорожців, а це, у свою чергу,— з проповіддю класового миру. про який же мир може йти мова, коли трудовий народ у результаті виборів та воєн не одержить нічого, крім нового тиску з боку старшини? іван брюховецький зумів до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства — і запорожців, і простий люд, і російських бояр. перших підкупив викраденим із гетьманської скарбниці сріблом, простим поводженням, підтримкою козацьких звичаїв; другим обіцяв різні права й пільги, полегшення становища; третім просто дав хабаря. мети своєї добився, став гетьманом, але зовсім не задля ідеї соборності та незалежності україни, а для власного звеличення та збагачення. і простий народ, і запорожці, і козацька старшина, як уже часто бувало, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок претендента на булаву та російського царського уряду. в епоху іванця посилилися кривавий розбрат, тиск північних сусідів та гніт підневільного народу, який втратив усі права, здобуті у визвольній війні проти польської шляхти. отже, талановитий письменник у яскравій художній формі довів і сучасникам, і нащадкам, що ідея соборності та незалежності україни існувала давно і не була (і не могла бути! ) здійснена через неправильний вибір керівників, політичних діячів та союзників, через надмірну довірливість та роз'єднаність.

Популярно: Українська література