Опис природи в романі п'ятнадцятирічний капітан

Пригодницькі романи жуля верна ставали популярними одразу після виходу та залишаються популярними до цих пір. навіть у третьому тисячолітті підлітки та дорослі залюбки читають «діти капітана гранта»,   «п'ятнадцятирічний капітан», «таємничий острів» та інші твори автора; крім того, всі вони багато раз екранізувалися. і це не дивно: у романах жуля верна сюжети завжди "закручені", з несподіваними поворотами, образи героїв - яскраві, а описи природи - дуже точні та цікаві. наприклад, у романі «п'ятнадцятирічний капітан» є безліч захопллюючих (і при цьому науково точних) описів природи, як океана, так і тропічної африки, де після загибелі шхуни опинився головний герой роману дік сенд з пасажирами. у ряді романів ж. верна є герой - вчений, дуже розумний, але трохи дивакуватий. у «п'ятнадцятирічному капітані» це бенедикт - вчений-ентомолог. вустами цього героя автор розповідає та пояснює іншим персонажам (і, звісно, читачам) про природні явища, рослини і тварин, що вони зустрічають на шляху, причому з такою точністю, що ці романи можна використовувати як додатковие джерело інформації з ботаніки, зоології або ії.  на жаль, навіть найрозумніший вчений не може знати всього, а неприборкана природа часто залишається сильніше людини. але герої і «п'ятнадцятирічного капітана», і інших пригодницьких романів талановитого француза, врешті-решт долають усі перешкоди і повертаються додому, у тому числі збагачені новими знаннями про таємниці дикої природи,   океану та всесвіту. 

Підготовка до зно літературний процес кінця xix — початку xx сторіччя михайло михайлович коцюбинський (1864-1913 pp.) «тіні забутих предків» етнографічна основа повісті повертаючись з капрі, улітку 1911 р. коцюбинський вирішує здійснити давню мрію — побувати в карпатах. відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. для написання твору не вистачало матеріалу. але природа справила на коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною. для зображення найказковішого краю коцюбинському необхідно було зазирнути в душу людини. письменника цікавило, звідки в гуцулів фантастичні уявлення про світ. характерною особливістю традиційних уявлень і вірувань гуцулів, як і українців взагалі, є синкретичне поєднання християнських релігійних уявлень з язичницькими віруваннями, що існували задовго до поширених вищих релігій, зокрема християнства. ці уявлення полягають у вірі в наявність душі, духа в кожній речі чи явищі навколишнього світу. наші предки вірили, що весь світ, небо, повітря й уся земля населені богами та що вся природа жива, сповнена всякого дива. уявлення про бога й чорта є ключовими для християнської релігії і своєрідно відображають моральні норми: добро і зло. образи української демонології — це фантастичні істоти, наділені людськими властивостями, які можуть впливати на живу та неживу природу. найпоширенішими серед них є духи природи (польовик,-водяник, лісовик та і духи оселі (домовик, похат-ник та і ці образи ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. під впливом християнства поволі стиралася різниця між чортом, домовиком, водяником, лісовиком, скарбником, але в літературних пам'ятках усе це збереглося якнайкраще. і свідченням тому є глибоке проникнення м. коцюбинського під час створення повісті «тіні забутих предків» у психологію, світогляд гуцулів, їхні вірування і звичаї. саме на багатому етнографічному матеріалі повість набула загальнолюдського, філософського звучання. початок твору своєю простотою і оповідним характером нагадує казку, адже з перших рядків повісті з'являється фантастичний елемент (іванова мати вважала, що під час пологів їй підмінили дитину на бісеня). своєрідний дуалізм — визнання двох творчих начал: добра і зла — наклав відбиток на всі уявлення героїв повісті про світ. коцюбинський вбачав джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в традиціях, айв особливостях гірської природи. природні явища стають джерелом народження фантастичних образів. так, малому іванкові привидівся щезник в і цапів, але привид зник, як тільки хлопчик перестав боятися. отже, для малих марічки та іванка світ здавався казкою. злиття язичницького і християнського світогляду найвиразніше простежується в накладанні християнських свят на обрядово-ритуальну структуру дохристиянського народного календаря. іван бачить божественне і в християнському богові, і в природі. навіть злий дух чорт постає в творі багатоликим — це й арідник, і щезник, і багато чого іншого. і всіх треба задобрити, щоб не зазнати горя в житті. так, у повісті змальовано обряд зустрічі різдва, обряд святкування святвечора, коли іван звертається до різних ворожих сил, яких він остерігався все життя, скликав до себе на тайну вечерю всіх чорнокнижників, мольфарів, лісових звірів. тут суто християнське свято різдва христова має у своєму складі ще й елементи, традиційні для язичницьких обрядів. може, саме в тому виявляється сутність назви «тіні забутих предків». олюднення, персоніфікація природних, матеріальних та психічних явищ властиві кожній релігії, оскільки в такий спосіб людина намагається пояснити все невідоме. а ожививши все незрозуміле, можна спробувати домовлятися з ним. кожна важлива справа на полонині ворожінням або іншими ритуальними діями, що їй таємничості. можливо, саме від цього й характери гуцулів таємничими. навіть обряд похорон, яскраво описаний письменником повісті «тіні забутих предків», на перший погляд здається дещо дивним. за народними віруваннями, зі смертю людини не закінчується її існування, а лише змінюється її стан. так що поховальний обряд був звернений саме до душі людини, але коли обряд оплакування і голосіння закінчився, почалися забави. напевне, так наші предки хотіли показати непереможність життя над смертю. багато уваги наші предки приділяли природним стихіям, окремим етапам життя людини, різноманітним випробуванням, явищам навколишнього світу тощо. у традиційних віруваннях, перекладах та повір'ях українців, зокрема гуцулів, елементи міфів максимально наближені до щоденного побуту селян. втрачаючи своє первісне значення, міфологічні персонажі поступово набували характеру художньо-поетичних образів усної народної творчості. отже, фантастичні образи повісті служать для створення романтичної історії, забарвленої етнографічним колоритом, і особливості психології персонажів.