Іть, будь ласка, написати твір "образи ахілла и гектора, як уособлення ідеалу людини, героя воїна"

189

224

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

нарешатор

Українська література

4,5(4 оценок)

Можлива відповідьгерої вічної поеми гомера «іліада» ахілл і гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час троянської війни. так хто ж із них найгідніший? ахілл, або ахіллес,— син царя мірмідонян у фессалії пелея та морської богині фетіди. прагнучи загартувати сина, фетіда купала його у водах стіксу тому ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. ахіллові була провозвіщена смерть під час троянської війни. мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя лікомеда, де він і виховувався. одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам лікомеда жіночі прикраси і зброю. дівчата кинулися до прикрас, ахілл же обрав зброю. так одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під трою. вирушаючи на троянську війну, ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.гектор — старший син царя трої пріама й цариці гекуби, чоловік андромахи. він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата паріса до єлени прекрасної.

lerailina30040

Українська література

4,7(72 оценок)

Объяснение:

Кожного разу, коли я перечитую Слово Боже, то приходжу до ще більшого розуміння Його.

Усі ми в своєму житті постійно стикаємося з несправедливістю. Ми її бачимо всюди: удома, на роботі, у стосунках з друзями. Навіть коли чинимо правильно, багато хто нам дорікає, що ми були несправедливі. Напевно кожен батько не раз зауважував, коли він навчає своїх дітей, хоче для них якнайкраще, а вони його виправляють, хочуть, щоб було по-їхньому.

Притча про несправедливого суддю вчить, що:

– навіть серед гріха та пороків потрібно шукати правди;

– потрібно вірити, що правда завжди переможе, навіть якщо навколо гріх;

– не варто здаватись у боротьбі й пошуку правди, навіть тоді, коли надії немає (усі обставини проти тебе);

– коли досягнув успіху в пошуках правди, перемогу приписувати не собі, а дякувати Богові, розуміючи, що це Бог пом’якшив серця злих людей.

Що ж я як учитель можу корисного взяти з цієї притчі для себе? Ось приклад з мого досвіду.

Часто бажання навчити дітей Божої науки стикається з глухою стіною, адже трапляється, що в класі є такі учні, яким нічого не потрібно, деколи підручник навіть лінуються розгорнути. От і в мене в одному з класів на уроках християнської етики декілька учнів майже взагалі не працювали. Після неодноразового нагадування, що запишу зауваження в щоденник, розгортали підручник, брали якогось аркуша й починали ліниво списувати з дошки. Я це називав не списування, а змальовування, бо робилось воно, як мені здавалось, несвідомо. Я практично втратив надію, що їх чогось можна навчити.

Закінчувався навчальний рік, я, знаючи, що мене на останньому уроці не буде, виставив оцінки заздалегідь. На останній урок прийшов мене заміняти інший учитель і, щоб учнів чимось зайняти, попросив написати твір-роздум «Чого мене навчили уроки християнської етики». Твори, звичайно, були віддані мені. Я був уражений. Ті учні, які, як мені здавалось, не працювали й нічого не чули, багато чого пам’ятали з моїх уроків.

Ніколи не здавайся, подібно як та бідна вдова, роби те що маєш робити. Бог до маловіре. «Чи не більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього…