Регистрация
annasmaylick
Есть ответ 👍

Іть знайти багато віршів володимира вихруща завтра здавати один вірш

139
269
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

polavskaya
polavskaya
4,4(10 оценок)
Хоч сторона моя багата,красива квітами й людьми,найкраща в світі — рідна хатапід ясеновими крильми.у ній тепло, і очі мами,і доброта її руки,а над смутними образамигорять барвисті рушники.тут батьків труд і труд матусі,поліття чесне, не рясне,а хліб ій на обрусі —неначе сонце весняне.йдемо додолу, як на свято,любуємося ворітьми: найкраща в світі рідна хатапід ясеновими вітер накличе щедротної зливи яка із гілля пообтрушує цвіт моє відгукнеться кохання щасливе  і випурхне із-під зарошених віт.  а білі черемхи мов долі дівочі  стоять серед гаю в обіймах весни над ними блакитність і зоряні ночі і мрії казкові забілені в сни.   білі черемхи ранкові сувої роси вишиванка на тім полотні що мати наткала із пряжі нової  й пошила сорочку на щастя мені
Анастасияя12345
Анастасияя12345
4,4(36 оценок)
Вітер накличе щедротної зливи яка із гілля пообтрушує цвіт моє відгукнеться кохання щасливе і випурхне із-під зарошених віт. приспів: а білі черемхи мов долі дівочі стоять серед гаю в обіймах весни над ними блакитність і зоряні ночі і мрії казкові забілені в сни. білі черемхи ранкові сувої роси вишиванка на тім полотні що мати наткала із пряжі нової й пошила сорочку на щастя мені   де б не був, в якім краю - маю доленьку свою. солов'їв плекав для неї в молодім гаю. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | через гори навмання. | (2) чорні вуса підкручу, буйний вітер приручу, через гори, через доли вільним птахом полечу. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | без дороги навмання. | (2) де б не був, в якім краю - маю зіроньку свою. солов'їв плекав для неї в молодім гаю. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | через гори навмання.   п'є моє коріння сік землі, день лежить на білому крилі, подих вітру схилює жита, пролітають стомлені лі з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе. з нами линуть у добрі і у журбі материнські очі голубі. чарівлива пісня живить нас і сумління сповідає час. з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе. є в моїх садах мале село, є криниця, чисте джерело, а коли вертаюсь я з доріг, я цілую батьківський поріг. з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе.
DEGoP
DEGoP
4,7(61 оценок)

    нещодавно я прочитав(прочитала) повість олександра гавроша “неймовірні пригоди івана сили”. мені ця повість дуже і я вирішив написати до неї невелике продовження.

    минуло п’ять років. усі персонажі знайшли свою стежку у житті. проте на які відстані не занесла їх доля, вони всеодно рано чи пізно зустрінуться. саме це і сталося. одного разу вирішив іван сила з мілкою відвідати столицю. у столиці майже нічого не змінилося: той самий вокзал, будинки, та сама площа. так само як і колись, усі метушаться, кудись поспішають.

    проте увагу івана метушня на площі. підійшовши блище іван побачив як поліцейський упіймав злочинця. поліцейський голосно переконував хлопчину, що крадіжка- це дуже погано.

    голос поліцейського здавався іванові дуже знайомим. через мить погляд поліцейського упав на івана. силач усміхнувся. поліцейським був міха голий. люд з площі почав розходитися, а поліцейський обняв івана.

    почалася довга душевна розмова. міха розповів, що давно зав’язав з крадіжками. став поліцейським. нещодавно одружився.

    іван попросив друга щоби він завітав до нього в гості. поліцейський зауважив що давно хотів відвідати старого друга. навіть сказав що запросить до івана у гості піню, пандорського, фандіго та ренату. силач був у захваті.

вражені зустріччю троє розмовляючи гуляли по столичним вулицям.

Популярно: Українська література