Твір - роздум "безсмертя і добро, вічність і краса - основа життя людини на землі"

191

456

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

voloseikotatian

Українська література

4,8(82 оценок)

Утворі українського письменника «звук павутинки» небагато персонажів, але проти це, автору вдається розкрити загадковий та чарівний, широкий та неосяжний оточуючий нас світ природи, безсмертя, добро, вічність та красу нашої землі. саме таким цей світ уявляє головний герой повісті – хлопчик за ім’ям льонька.льонька – це звичайний сільський хлопець, майбутній третьокласник, який постійно фантазує і щось вигадує. але сказати, що він все вигадує – це неправильно, бо льонька не вигадує, він просто бачить оточуючий світ сповненим різноманітними дивами. хлопчик не вигадує ці дива, бо він в них постійно живе, для нього вони цілком реальні. як на мене, то льонька є дуже талановитим хлопчиком, бо має щире серце, кмітливий розум і неабияку уяву. поряд з льонькою завжди знаходяться його друзі – та ніна. і якщо ніна – це вигадана самим хлопцем дівчина, то – справжня людина. , незважаючи на свій похилий вік, знайшов спільний язик з десятирічним хлопчиком. – це вчений, який приїхав до села, як він сказав, помирати. вчений був хворий на малокрів’я, і йому залишалося на цьому світі не дуже багато днів. поява в селі та трагічна історія його життя справила дуже велике враження на хлопця. ближче познайомившись із вченим, льонька дивується тому, що існують дорослі люди, які спроможні зрозуміти його фантазії та його вигадки. одним з таких людей був , який у своєму серці на все життя зберіг частинку дитинства, що вченому зрозуміти звичайного хлопчика. вчений бачить, що листочки на воді – то не листочки, а справжня флотилія, а льонька

АНooop

Українська література

4,5(70 оценок)

вою долю проклинає,

тяжко-важко плаче,

і ніхто того не чує,

не знає й не бачить.

(тарас шевченко)

іван франко назвав «наймичку» «безсмертним твором поетичним», що є найкращим доказом геніальності тараса григоровича шевченка. не останню роль тут відіграє тема, яку обрав для цієї поеми поет – тема споконвічна, тема складна. українські жінки з давніх-давен були берегинями роду, захисницями сімейного вогнища. від жінки залежало благополуччя родини, майбутнє дітей, щастя роду. високі моральні цінності та духовні надбання роду споконвіку передавались із покоління в покоління саме завдяки матері. жінка заслуговує на щастя, повагу та поклоніння. проте замість щасливого життя, у повазі, мирі й злагоді, головна героя поеми ганна живе у стражданнях та горі, вона живе у невимовних муках, без власної сім’ї та дому.

події, про які оповідається в творі «наймичка», не були чимось особливим для тогочасної україні; це було досить типове, звичайнісіньке явище.

перед нами є два твори про дівчину-покритку: «катерина» та «наймичка». ганна, звичайно, не повторює повністю трагічну долю своєї попередниці, проте чи набагато кращим є її життя? у чомусь, звісно, їй пощастило: її дитину погодились всиновити багаті люди, вона живе поруч із своєю дитиною і може їй, слідкувати за її першими кроками.

найбільша трагедія образу головної героїні полягає в тому, що вона, перебуваючи поруч із своєю дитиною, не може знайти в собі сили, аби розповісти про себе правду. їй ніколи не судилось почути із вуст свого сина слово «мама» – таке буденне, таке звичне для усіх тих, хто вирощує своїх дітей сам. вона не може сповна насолодитись материнством; ганна відчуває дуже великий біль, її душа не має спокою, цим же й викликане її небажання та різка відмова стати посаженою матір’ю на весіллі свого сина, адже цю роль може виконувати лише чужа людина, а не рідна матір.

ми не можемо ганити ім’я ганни, не можемо її засуджувати, перед нами трагедія долі жіночої, жертовність материнська.

іван франко, висловлюючи свої думки щодо цього твору, писав: «любов до дитини така могутня, що перемагає все інше, заставляє забути про себе саму, віддати своє життя не для хвилинної покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».

образ ганни – один з найвеличніших образів світової літератури.