Іть треба характеристика образу роксоляни

1. " хоч настя була веселої вдачі, але ся переломова хвиля в її життю настроювала її так поважно, що встала як у памороці.якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство.рух весільних гостей ще збільшував її неспокій." 2."грудь настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всім її тілі і по очах, стискали гортанку, тамували віддих." 3. "настуня йшла пішки в гурті молодих дівчат. йшла у своїм слюбнім одязі. тільки віночок загубила десь. рання молитва до бога успокоїла її. якби не голод і сумні личка товаришок, була б навіть весела." 4. "настуня мала між усіма товаришками недолі найспокійніше обличчя. додумалася, що се надавало їй поваги навіть в очах дикої сторожі, яка, показуючи на неї ремінними нагаями, повторяла часто слово: "хуррем! " " 5. "слідуючого дня настуня теж не могла взяти до уст татарських присмаків. пила тільки воду. і так ослабла, що не могла вже йти. але боялася, щоб її не посудили, що удає. і тому останками сил держалася на ногах." 6.   "напівпритомна настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки. очевидно, мусіли зразу думати, що вона удає перевтомлену. батоги з сирівця, з гудзами, були дуже болючі. вилася й корчилася з болю від їх ударів, а тверді дошки ще більше придавали терпіння. тільки під головою почула щось м'якше, але з рубцями. крізь роздерті шлюбні черевички діткнула пальцями теж якоїсь твердої матерії. в гарячці здавалося їй, що се ризи з церкви св. духа. якась гаряча червень заливала їй очі." 7. "вона була в чорних скрипучих мажах. здавалося їй, що се домовина. і що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість." 8."в такім самім положенню, як оспівана в народній пісні волинянка, була й галичанка настуня." 9."щойно тепер запримітила, що має тільки оден слюбний черевичок на собі, і той подертий." 10."а настуня мала таку сильну горячку, що була півпритомна, коли на татарськім шкірянім мішку, випханім сіном, переправляли її через дніпро коло тавані." 11. "більше настуня нічого не знала про море. але й се так оживили її молоду уяву, що аж серденько живіше билося їй у груди." 12. "   настуня не могла відвернути очей від чудового чатирдагу. він красою так утихомирив її, що з повним спокоєм у душі доїздила до великої торговиці невольницями, до пристані кафи." 13."збентежено вибиралася настуня до школи невольниць. але ум її працював живо. розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі - доброї або злої. чи до утечі, чи до дальшого життя тут - все треба пізнати тутешнє життя і те, чого воно вимагає. розуміла се так ясно, як отченаш, котрий раз у раз повторяла. " 14."на той страшний вид настуні закрутилося в голові, вона побіліла як стіна, хлипнула воздуха й упала на грядку квітів, сама як скошена квітка. падала також зі словами: "о боже, о господи! " "   15."в синіх очах настуні знов мигнула чаша чорної отруї на тлі і зазвеніли в душі страшні, але правдиві слова святого письма: "на потомках потомків ваших відіб'ю злобу вашу"." 16."як губка воду, так настуня втягала в себе правильну вимову арабських слів. але зі змістом їх не годилася в душі, противилась йому, хоч була вдячна учителеві, що так уважно повторяв сі слова. була переконана, що робить се для неї. вдивлялася в нього, як в образ"17. "настуня так зацікавилася його наукою, що при вечері навіть не мала часу подумати про сього учителя. тільки випитувала кляру, що він говорив досі, заки вона прийшла до школи. і річчі при кінці лекції вчив рахунків.  "18." перед чистою, як квітка, душею настуні стояв тодішній захід "19." хоч настуня не любила річчі, але з запертим віддихом слухала його лекцій, особливо про безоглядні вчинки жінок в італії.  "20." все те її цікавило й захоплювало, але й мучило. тому відіткнула, коли річчі перейшов до зовсім нових справ. "

"лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку."(перша зустріч з героем)

"лукаш, тулячи до себе мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує."(лукаш закоханий в мавку)

"лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає. "(про лукаша і килину - зрада)

"з лісу виходить лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки."(повернення лукаша знову до людської подоби)

"лукаш починає грати. .мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом   лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. він сидить без руху. сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кі"(образ лукаша в кінці твору)