Українська література: Мне! : з сочинение на тему : байдужість найстрашніша хвороба нашого часу : з

agogolewa2016

06.05.2020 08:41

Українська література

Есть ответ 👍

Мне! : з сочинение на тему : "байдужість найстрашніша хвороба нашого часу" : з

283

342

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Дария008

Українська література

4,6(31 оценок)

Моя цивілізація тримається на культі людини, що пробивається крізь осіб. віками вона прагне показати людину, так само як вчить крізь каміння бачити собор. по-старому височать на землі великі пам’ятники духу — собори, обрамлені витягнутими вгору нового віку техніки. по-старому неспокійна людина хапається клаптика теплої землі і високого неба, щоб відчути точку опори, щоб знайти на мить себе — спробувати щось у собі осягнути. але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне. куди ж іде життя? чи ми ведемо життя, чи життя веде нас, кинувши нам для забави дешеві замінники слова — телевізор, футбол, алкоголь? чи людина ще щось значить у цьому потоці життя? чи вже вона тільки пасажир сліпого корабля, що несеться назустріч ночі? якщо вона нічого не бачить, то що ж тоді може значити корабель? і все ж таки — чи значить, чи важить вона хоча б стільки, щоб зусиллями власного розуму і волі зупинитись перед прірвою? щоб залишитись людиною, вона мусить важити хоча б стільки… але для цього їй потрібні найвищі зусилля розуму й духу. вона мусить відродитись — щоб зрозуміти, що на ній, особисто на ній, все лежить — і спадщина предків, і доля землі — вітчизни людей. нині, як ще ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі й тривоги. нині особливо кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм єством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. нині брак великої мудрості, великої поваги і любові до людини, великої відповідальності за спадщину предків і долю нащадків відчувається як найбільша рана людства. рана, в яку може вкинутися смертельна інфекція. найстрашніший її носій — напівосвічений єфрейтор, рішучий напівінтелігент. він залюбки підмінює слова, відважно жонглює ними і робить сліпучий феєрверк — тимчасову ілюзію правди. не замислюючись над одвічними законами розвитку життя, він діє так, наче їх зовсім нема, а потім десяткам геніїв не впоратися з тим, що він накоїв.