Твир за творчістю шевченка 9 клас,только не с интернета ну или что б не паливно было)

189

257

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

okunevap302

Українська література

4,8(53 оценок)

Тяжко-важко в світі жити сироті без роду, нема куди прихилиться — хоч з гори та в воду. утопився б молоденький, щоб не нудить світом, утопився б — тяжко жити, а нема де дітись. в того доля ходить полем, колоски збирає, а моя десь, ледащиця, за морем блукає. добре тому багатому, його люди знають, а зо мною зострінуться — мов недобачають. багатого губатого дівчина шанує, надо мною, сиротою, сміється, кепкує. чи я ж тобі не вродливий, чи не в тебе вдався, чи не люблю тебе щиро, чи з тебе сміявся? люби ж собі, моє серце, люби, кого знаєш, та не смійся надо мною, як коли згадаєш. а я піду на край світа, на чужій сторонці /83/ найду кращу або згину, як той лист на сонці. пішов козак, сумуючи, нікого не кинув. шукав долі в чужім полі та там і загинув. умираючи, дивився, де сонечко сяє. тяжко-важко умирати у чужому

Qwiq

Українська література

4,6(9 оценок)

Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. гострі темні очі були ніби сердиті. лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. він був схожий з виду на матір. старий омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. маруся кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. до неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. мелашка : лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. на чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк. мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.