Відгадка до загадки в білій одежині цілий рікходила навесні зелений волос розпустила кучері вмивіалала чистою росою та й розвеселяла білоюкрасою

161

167

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

Nqva

Українська мова

4,7(29 оценок)

Квітка підсніжникδδδδδδδπππффω∞∞

niktos30042002

Українська мова

4,7(35 оценок)

Відгадка на загадку -береза

aleksiandr999

Українська мова

4,4(49 оценок)

Ябагато бачив різних тварин. батьки, намагаючись хоч якось наблизити мене, міської дитини, до природи, ніколи не пропускали нагоди зводити в зоопарк або заїхати в гірський заказник. бачив я тигрів, левів, зубрів, мавп. але завжди звірі перебували за огороджувальними ґратами, тому сприймав я їх як у картинку в об’ємному телевізорі. цікаво, але, звичайно ж, не страшно. але один раз мені довелося зштовхнутися із сьогоденням, живим вовком. і ніяких ґрат між нами не було. стільки років пройшло, а я пам’ятаю цей випадок так, начебто відбулося всі тільки вчора. трапилося це давно, коли мені тільки здійснилося сім років. у ту зиму батьки купили будинок у великій, але майже спустілому селі. улітку ми всією родиною відправилися у свій новий будинок. спочатку їхали на поїзді, потім від рязані автобусом кілометрів сімдесят по широкій трасі, так ще й на возі по вузькій лісовій дорозі кілометрів двадцять. одним словом, справжня глухомань будинок виявився справжнім дерев’яним зрубом, зі справжньою російською піччю з лежанкою, чавунцями й рогачем. одним словом, потрапив я в справжню казку. так ще тато, користаючись із нагоди, розповідав мені й братові на ніч російські казки так міфи про лісовиків, потвор болотних і інших лісових мешканцях. пам’ятаю, що я навіть побоювався – а чи не заблукає до нас у город ведмідь. ведмідь так і не заблукав, а от вовк подарував в один з жарких днів тато пішов на місцевий ставок із сусідом на риболовлю, мама прилягла відпочити з моїм молодшим трирічним братом у сусідній кімнаті, а я влаштувався за широким дерев’яним столом, розклав олівці й почав малювати ведмедя, якого так побоювався зустріти. у будинку було тихо, тому я відразу почув сторонні звуки, що доносяться із сіней. подумавши, що це повернувся тато, я підняв очі й обімлів на порозі стояв і дивився на мене вовк! моє серце перестало битися, я скам’янів від жаху. вовк направився прямо до мене. підійшов, устав на задні лабети й уважно подивився на малюнок і олівці, раскатившиеся по столі. він був так близько, що я чув його подих. потім звір повернув голову й подивився мені прямо в очі. ніколи не забуду цього уважного, вивчаючого погляду жовтих очей. у них не було злості, але й цікавості не було. він просто дивився раптом з моєї затерплої від незручної пози ноги звалився сандаль. вовк різко відскочив убік і вискалився, оголивши страшні жовті ікла. і отут я голосно, що було сили, закричав. із сусідньої кімнати вибігла мама. побачивши вовка, вона схопила рушник, що висить на спинці стільця, і кинулася на вовка. вовк заричав і у два стрибки виявився у вхідних дверей. ще раз оглянувся й вискочив на вулицю. я заплакав. від страху, але не за себе, а за маму мама довго мене утішала й говорила, що вона й злякатися – те не встигла. після цього випадку ми весь час, що залишився, щільно прикривали важкі скрипливі двері. а ведмідь так і не з’явився