Українська література: Написати продовження до твору «Гнів Перуна» Раїса Іванченко

srySyutoduofyi

21.11.2020 03:30

Українська література

Есть ответ 👍

Написати продовження до твору «Гнів Перуна» Раїса Іванченко

129

350

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

Аннасherry

Українська література

4,5(7 оценок)

Продовження до твору "Гнів Перуна" Раїса Іванченко:

Час минає, а Перун і дал ігає за суспільними подіями, відбуваються зміни в його серці. Він розуміє, що його гнів та суворість не завжди приносять розуміння і гармонію. Перун відчуває, що люди мають можливість рости та еволюціонувати, а його роль полягає не тільки у покаранні, але й у навчанні та підтримці.

Одного дня, коли грозові хмари накрили небо, Перун з'являється перед народом не у вигляді загрозливого бога, а як мудрий старець. Він спокійно розповідає про свої переживання, про те, як він бачить розвиток людства та його можливості. Він закликає до взаєморозуміння, мирного співіснування та важливості шанувати кожну істоту.

Народ уважно слухає слова Перуна і відчуває, що в нього є сила не тільки знищувати, але й будувати. Люди починають змінювати своє ставлення один до одного, шукають співпраці та розуміння. Разом вони зміцнюють свою спільноту, засновують ради, де кожен має право висловити свою думку та бути почутим.

Перун, помітивши ці позитивні зміни, відчуває велике задоволення. Він вирішує передати частину своєї сили та мудрості народу. Він обирає відповідальних та справедливих людей, які будуть здатні нести цю мудрість далі, допомагати людям у розвитку та підтримувати гарм

amaliyaazlzova

Українська література

4,4(50 оценок)

Гнів Перуна вилився на небеса, пронизуючи кожен куточок усієї Всесвіту. Громовиці лунали, земля тремтіла, а блискавки розірвали нічну темряву. Люди стояли на межі жаху та захвату, дивлячись на величезні сили природи, які виявилися перед ними.

У цей момент з'явився молодий воїн на ім'я Іван, який вже довгий час готувався до величезного випробування. Він був відомий своїм мужнім серцем та непохитною вірою в справедливість. Завданням Івана було примирити гнівливого Перуна зі світом людей.

Заснувавшись на місці, Іван закрив очі і занурився у світ медитації. Його душа сполучилась з духовним світом, де він почув велику силу та мудрість, яка походила від давніх богів. Вони провели Івана крізь простір і час, демонструючи йому трагічні наслідки, які може принести гнівлива месть Перуна.

Зрозумівши своє покликання, Іван повернувся до світу живих і став незабаром великим відкриттям для людства. Він використав свої знання та мудрість, щоб звернути увагу Перуна на те, що насильство та розбрат можуть лише призвести до більшої руйнації та страждань.

Іван почав подорожувати від села до села, розповідаючи людям про необхідність примирення з богами та інших людей. Через свою мудрість та витримку, він зміг здобути довіру людей і стати посередником між ними та Перуном. Він навчив людей взаєморозумінню, прощенню та будуванню мирних відносин.

Нарешті, настане день, коли Іван зможе зустрітися з Перуном особисто. Воїн стане перед ним, витримуючи гнівні блискавки та гуркіт грому. Зі сміливим серцем і словами мудрості, Іван змусить Перуна зупинитися і зглянутися на страждання світу.

В цей момент гнів Перуна поступово зміниться на спокій. Бог прийме пропозицію Івана та відкриє серце до людей, віддавши їм свою мудрість і силу, щоб вони змогли побудувати краще майбутнє.

Так Іван, молодий воїн з великим серцем та незламною вірою, змінив хід історії і приніс мир та примирення між богами та людьми. Його вчинки і відвага стали прикладом для наступних поколінь, нагадуючи, що сила мудрості та любові завжди здатна подолати гнів та розбрат.

Так закінчується "Гнів Перуна", давньоукраїнський твір, в якому Раїса Іванченко розповідає про силу мудрості, мирного спілкування та взаєморозуміння, які можуть принести зміни та створити кращий світ для всіх.

Объяснение:

Hope4736457456

Українська література

4,5(31 оценок)

Мирослава — дочка заможного боярина тугара вовка. багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і мирослава достойна його дочка. «…попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу» побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «от дівчина! тій не жаль би бути мужем. і певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! » 1 тугар вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. мирослава не згодна з батьком, для неї батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «я не піду дальше. я не стану зрадницею свого краю! я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «не хочу його ласки! » мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. і хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй батьківщині. батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча мирослава залишається з максимом. вона звертається до захара беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». мирослава полюбила простого селянського хлопця. у цьому образі іван франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. в особі максима мирослава бачить усіх тухольців. мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.