ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
Схарактеризуйте основні особливості української історії ХІХ ст.

292

323

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

PomogiSPb

История

4,7(29 оценок)

ответ:Українська історія ХІХ століття була складною і перетиналася зі складними подіями світової історії того часу. Основні особливості української історії ХІХ століття включають:

Галицько-Волинське королівство: У початковому періоді ХІХ століття українські землі західного кордону були в складі Австрійської імперії. Відбувся процес модернізації і розвитку галицько-українського суспільства.

Національне відродження: Українська інтелігенція активно долучалася до руху національного відродження. Відбувалися публікації українською мовою, створювалися національно-просвітницькі товариства, діяли літературні школи та видавництва.

Голодомор 1932-1933 років: Україна стала жертвою штучно створеного голоду, що призвело до масового голоду і геноциду мільйонів українців.

Закордонні еміграційні рухи: Багато українців, особливо після Другої світової війни, змушені були залишити свою батьківщину і емігрувати до інших країн, де формували українську діаспору.

Відродження національної свідомості: В останній чверті ХІХ століття в Україні проявився активний національний рух, спрямований на відродження української культури, мови, освіти та національної самосвідомості.

Объяснение:

Надеюсь

Приветипока

История

4,4(79 оценок)

Основное место в повествованиях о византии занимают сведения о поездках и походах киевских князей —легендарных и , на царьград, завершавшихся, как правило, получением дани. в повести временных лет последовательно сообщается о походах кия, аскольда и дира, затем — олега на царьград, о посольстве ольги в константинополь, походах святослава на дунайские провинции, на византию, о посольстве от князя владимира с целями «выбора веры». византийские подарки выполняли и превентивные функции. автор «слова о погибели земли » так повествует о взаимоотношениях владимира мономаха и мануила i комнина: «и ш-ор мануил цесарегородскыи опас имья, поне и великыя дары посылаше к нему, абы под ним великыи князь володкмер цесаря-города не взял». вместе с тем получение византийских даров рассматривалось древним автором как знак правоверности героев, как, например, в «повести о разорении рязани батыем»: борис и глеб «ко греческим царем велику любовь имуша, и дары у нихъ многи взимаша»