4) Реченням із прямою мовою (розділові знаки пропущено) а)Шепталові подумалося що весь сьогоднішній вечір він повсякчас відчував на собі владний Степанів погляд.

б)Грек уклонився, дякуючи ґречно, сказав, що в жертву принесли бика

в)Що тут було, сам Геродот не знає.Він тількитвердить, що за тих часів кордон ішов від Дону до Дунаю, від моря аж до прип’ятських лісів.

г) А ким ти був лелеко питає грек лелеку на вербі.

5) Правильно поставлено розділові знаки в діалозі

а) -Ну що ти побачив там?- -Хмари, а більше нічого.-
-Подивись краще, може то й не хмари.

б) -Ну, а в отакі ночі ви літаєте ?
-Звичайно. Тихо, місячно, ніч саме для польотів.- -Ну а морем ти літав уночі? В зоряну , тиху ніч?- -Літав.

в) -Ти лазив з Толею драть горобців? - Лазив.
-Ти порвав йому штанці?
-Він сам порвав. Не вміє лазить, а береться.

г)-А він і зараз тебе зіронькою зве чи, головуючи, забувся?- -Та... таке й скажете,-засоромилась Мар’яна.

6) Помилку в оформленні цитати допущено в реченні

а)Іван Франко висловлює оптимістичне бачення майбутнього України: ”Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольнім колі”.

б)”Твоїм будущим душу я тривожу “, -болісно писав І.Франко, звертаючись до свого народу.

в)Коли народ говориить про нашу пісню, то відзначає в ній: “Світлу смугу надії і втіхи “, “жалощі кохання й тугу”,- а не плач і ридання.

7) Помилку у визначенні відокремленого члена допущено в реченні

а) На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця.- відокремлене означення

б) Іван, пожбуривши денцівку в траву та взявшись у боки, закружився в танці.- відокремлена обставина

в)За всю війну, скільки він, дивізійний начарт, бачив розбитих, непощаджених війною різних церков та соборів.-відокремлена прикладка

г)Мчимо швидше й швидше і, може статися, що од людства нічого, крім швидкості, не залишиться.-відокремлена обставина

260

351

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

1205223

Українська мова

4,6(48 оценок)

Відповідь:

4г

5в

6в

7г

Пояснення:

marigol0220

Українська мова

4,6(18 оценок)

Верба – це дивовижне дерево. воно першим зустрічає весну. на берегах його довгі і гнучкі гілочки часто схиляються до води,наче хочуть напитись свіжої водиці. навесні це дерево особливо красиве. спочатку на них з’являються сріблясті котики. вони, немов маленькі клубочки пуху, такі ніжні та м’якенькі. так і хочеться до них доторкнутися. згодом вони звисають вже золотими сережками. незабаром з них розвиваються зелені листочки. я завжди милуюся вербою