с заданием Характеристика образу Якима Сомка
1.
ПІБ діяча (повністю)

1/
2.
Походження

1/
3.
Рід діяльності

1/
4.
Портрет і зовнішність (2-3)

1/
5.
Риси вдачі (2-3)

1/
6.
Негативні риси

1/
7.
Політичні погляди (2-3)

1/
8.
Історична роль
(за текстом)

1/
9.
Ставлення до нього козаків

1/
10.
Його антипод

1/
11.
Особисте життя (за текстом)

1/
12.
В уяві автора (Сомко для Куліша)

1/

173

338

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Voight

Українська література

4,4(60 оценок)

персонажі - українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор симпатизує, милується ним, бо «Сомко був воїн уроди, возрас-та і красота зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже, чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманські».

Він був освіченою людиною, розумною, талановитою. Саме на нього П. Куліш покладав надію, що він своєю сильною рукою об'єднає всі землі України у незалежну державу. Ця людина вміє тримати себе впевнено, вірить у свою перемогу в боротьбі за ладу. Він цінує у козаків гордість, побратимство, їхню честь. Як мудрий державний діяч, мріє звільнити Україну від будь-яких ворогів. Та, на жаль, Сомко був самовпевненим і жорстоким по відношенню до простих людей та запорожців:

«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, тоді побачимо, як та чорна рпда устоїть против гармат! Запоріжців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, дурну чернь навчу шанувати гетьманську зверхність!»

І все ж він мужній, благородний, відваги йому не бракує. Загибель Сомка пвтор розуміє як трагедію цілого народу. Іван Брюховецький - протилежність Л киму Сомку, бо він уособлює в собі всі негативні риси характеру: лихий, підступний, лицемірний, жорстокий. Це людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та обіцянками зумів привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував Сомка.

«Вступаючи в осінь, о святому Симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман Брюховецький постинати гетьмана Сомка і Валюту, полковника Ніжинського, полковника Лубенського, осавулів та інших полковників заслана на Москву, котрих на Сибір заслано немало старшини коряцької», - повідомляє «Літопис Самовидця».

Отже в образі Сомка автор втілив почуття патріотизму бо його турбує доля свого народу землі. Брюховецький - уособлення всього лихого, що призводить до кровопролитної війни. Показ козацького лицарства і любові до України в романі П. Куліша «Чорна рада»

MrCrative25

Українська література

4,8(37 оценок)

Галя «польова царіця», як ласкаво називає її чіпка. виростили, викохали її батьки, ні в чому не було відмови. тому і весела, і жвава галя, тому, як червоні яблука, налилися в неї щічки. але що насправді діється у неї в душі, чи подобаються їй розбишацькі гульбища у рідній хаті, чи радіє вона, зустрічаючи чужі, ворожі злодійські обличчя? ні, це не до вподоби розумній, допитливій дівчині, тому, зустрівши чіпку, намагається відвернути його з цього шляху то погрозою, то ласкою. вона кохає чіпку, і кохання її вірне, чисте, але не погоджується вийти за нього заміж, якщо він не покине злодійське життя. галя «лікувала» чіпку своїм коханням, своєю вірою. «як ти увійшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, немов нам очі розв’язала, світ повила рожевим квітом». працьовита, весела, усьому дала вона лад, «де тільки рука її доторкалася або де око зиркнуло, — все те з хмурого, сумного прояснялося, ніби усміхалося». галя полюбила матір чіпки. мотрю, бо для неї чіпчина мати багато значить. зійшлася галя близько і з христею, яка про неї каже: «вже що багата та вродлива, а привітна та ввічлива до кожного». припала до душі вона христі, і ось вона вже її кума. ось тут розкривається нова галя. галя, що до нестями любить дітей, хоч і не своїх. каже вона: «як буде дитина, то я, здається, з’їм або задавлю її, цілуючи та милуючи». галя — це образ чесної, чуйної, веселої та лагідної жінки. все йде добре, але змінився чіпка, пішов на слизький шлях, похмурніла галя, усіма силами намагається чіппі, вернути його до попереднього життя і благаннями, і вмовлянням, і погрозами. сама розбишацька дочка, вона не хоче миритися із злодійським життям чіпки, бо її ніжній натурі противні зло, пограбування, вбивства. тому трагічно й закінчує галя своє життя: дізнавшись, що чіпку забрано до поліції за вбивство та грабунки, вона повісилася. не знесла її чесна душа загибелі усіх надій та сподівань на щасливе життя з коханим. не «стало» коханого, змінилися його правдиві слова на розбишацькі дії — не стало і галі. христя дружина грицька, товариша чіпки. сирота, наймичка, «весела, моторна й робоча дівчина, хоч і невелика красуля». але ця «невелика красуля» так запала у серце гриць-кові, що забув він свої мрії про багачку. христя — добра хазяйка, має чепурну хату. вона зрозуміла чіпку, зрозуміла, який він насправді. його слова про правду розхвилювали її душу, чесну та правдиву. почала задумуватися над життям. іноді не розуміє вона свого чоловіка за те, що він гріб все під себе, що йому своя сорочка ближче до тіла. з людьми щира, добра, тому й чіпка хоче, щоб у нього в майбутній сім’ї були такі теплі відносини, як у христі з грицьком. і недарма «христя чула добре у чіпці своїм жіноцьким серцем». коли познайомилися з галею, то вони одна одну. «однаково чули, що добре, що лихе, і через те завжди обидві сходились у своїх думках». христя, як і галя, тяжко переживає за долю чіпки, коли він стає злодієм, бо це добра, чуйна людина.