Хлопомани - це ... (хто входив), коли діяли, їх мета, як пов'язані із громадами?

Відповідь:

.ХЛОПОМАНСТВО — народницько-культ. течія інтелігенції української в Правобережній Україні, яка виникла наприкінці 1850-х рр. і протрималася до придушення польського повстання 1863—1864. Отримала назву з польс. мови на означення прихильників селянства; згодом цю назву перебрали самі її учасники. Цей рух під впливом ідей Заходу проявився спочатку серед освіченої молоді, зокрема студентів Ун-ту Святого Володимира в Києві, які належали до польських або давно сполонізованих укр. шляхетських родин, але внаслідок народницького світогляду почали відмовлятися від соціальної й культ. солідарності зі своїм станом і намагалися зблизитися з місц. укр. селянством. Усвідомивши, що варто служити тому народові, серед якого живеш, вони переходили в православ’я, відмовлялися від підтримки польс. руху, відійшли від польс. студентських орг-цій і заснували укр. громаду. Почали говорити й писати по-українськи, брати участь у сел. святах, вдягалися в нар. одяг, вживали сел. їжу, вели сел іб життя, родичалися і навіть одружувалися з селянками. Так вони підкреслювали, що на відміну від рос. д-ви визнають існування укр. народу.

Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру як у поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи" та помстилися їм, надавши інформацію про них рос. властям; рос. влада та прихильники її зміцнення в Правобереж. Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий іб намагаються прив’язати простий народ до польс. національності, підбурюють його незадоволення рос. владою ("москалями"), використовують незнання ним великорос. літ. мови. При Київському генерал-губернаторстві була створена слідча комісія, щоби з’ясувати основи хлопоманського руху. Один з авторів статті, вміщеної у "Вестнике Юго-Западной и Западной России", назвав їх "істинними дітьми Польщі, які тягнуть народ до заклятого ворога", та звинуватив, що вони першими почали називати "малоросів" українцями для того, аби відібрати в назві народу нелюбиме ними слово "Русь" і таким чином зменшити перед польс. небезпекою чисельність "руського" народу.

Із 1859 хлопомани працювали в Київ. громаді (див. Громади); допомагали організовувати недільні школи, співпрацювали з редакцією "Основи". Під час літніх вакацій організовували мандрівки по Україні, щоб пізнати край і його людей. Після польс. повстання 1863—64 припинили свою діяльність, перенісши її без орг. оформлення до Київської громади. Хлопомани внесли великий вклад у формування укр. ідентичності, розпочавши дослідження історії, к-ри народу, та у формування худож. укр. літератури на основі нар. мови. Своєю діяльністю вони заклали чіткі світоглядні орієнтири щодо формування нації української для майбутніх поколінь.

Пояснення:

.18 мая 1492 года иван iii направил к королю польскому и великому князю литовскому (королевство польское и великое княжество литовское в тот период находились в династической унии, т.е. обычно у двух государств был один монарх, но все органы государственной власти в обеих странах оставались самостоятельными) казимиру iv посла с программой территориальных претензий, однако посол вернулся назад, узнав о неожиданной смерти казимира (7 июня 1492 г. в гродно). для начала войны образовалась благоприятная ситуация. в августе 1492 года войска державы во главе с ф. телепневым-оболенским взяли любуцк и мценск. города были сожжены, а жители уведены в плен. осенью того же года московские воеводы заняли хлепень и рогачев. ситуация была выгодной и тем, что в великом княжестве литовском проводилась политика неравноправного отношения к православным феодалам, потомкам княжеских родов. обиженные князья из пограничных районов великого княжества литовского переходили на сторону государя московского: с. воротынский, а. вяземский, а. и в. вельские и др. это позволило ивану iii без труда овладеть землями в верховьях оки. при князей-перебежчиков были заняты серпейск, мезецк, массальск, позднее войско московского воеводы д. щени захватило вязьму.готовясь к расширению военных действий, великий князь московский собрал войско в великих луках, новгороде, пскове, твери, призывал крымского хана менгли-гирея нанести удар по великому княжеству литовскому с юга. в 1493 году московское посольство нанесло визит князю конраду мазовецкому и магистру тевтонского ордена с предложением создать против ягеллонов (правящая династия в польше и литве, потомки великого князя литовского ягайло) военный альянс. противник не был подготовлен к обороне, поэтому новый великий князь литовский александр направил послов в крым, заволжскую орду и к своему брату - польскому королю яну альбрехту (польский трон александр занял в 1501 г). чтобы прекратить наступление, виленский двор предложил выдать дочь ивана iii елену за великого князя александра. это послужило началом переговоров, во время которых правительство стремилось занять как можно больше территорий. "великое посольство" от александра, в состав которого входили трокский воевода п. янович, жмудский староста с. кезгайла, писарь григорьев, прибыло в москву 17 января 1494 года. в результате сложных переговоров было достигнуто соглашение о новой границе между государствами. государство получило вяземское княжество и земли в бассейне верхней оки, где точная граница не была определена, что давало формальный повод для новых конфликтов. великое княжество литовское отказалось от претензий на новгород, псков, тверь, рязань. на переговорах были также определены условия династического брака александра и великой княжны елены ивановны.в 1500-1503 годах произошла вторая война великого княжества московского против великого княжества литовского. в конце 1490-х годов отношения между государствами вновь обострились. новый конфликт из-за территориальных споров становился неизбежным. готовясь к войне, великий князь московский иван iii заключил военный союз с крымским ханством, установил хорошие отношения с турцией. формально причиной для начала войны стали дошедшие до москвы слухи о гонениях на православное население и переход приграничных князей под власть москвы.