. написати твір на тему «Добро завжди перемагає зло» на основі прочитаних творів Є.Гуцала «Лось»

109

319

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

xammatovrunar

Українська література

4,8(85 оценок)

ответ: добра і зла – одна з найголовніших тем у літературі. Слово “добро” асоціюється у мене зі словами “щастя, милосердя, злагода, любов, мир”. Недарма в ка іках завжди перемагає добро.

На жаль, недобрі, злі, черстві люди зустрічаються не тільки у казках, а й у житті.

Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вчить людяності, добра, краси. Письменник протиставляє людей морально чутливих і морально глухих; милосердних, сердечних і черствих, грубих. Герої оповідання розкривають свої риси характеру, зі – ікпувшись на березі річка

зі старим і бувалим лосем, який жив у заповіднику. Ьажаючи напитися води, тварина провалилася в ополонку і дедалі глибше занурювалася у крижану кашу. Вибратися на берег лосю до два хлопчики, що приїхали по хмиз.

Старший узявся рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, “що до врятуватися цьому великому звірові”. Не вірили вони спо – і. и ку і в смерть врятованого лося. “Просто не вірилося, що такого звіра можна івалити пострілом, як перед цим не вірилося, що він може потонути”.

А ще я не можу уявити,

як міг дядько Шпичак стежити із-за дерев за хлопчиками, що рятували лося, і не до . Як міг байдуже ігати, а потім вистрелити у беззахисну тварину. Шпичак – боягуз, боїться відповідальності, думав, як замести сліди. Це зла людина, яка нікого не любить, для нього нічого немає святого.

Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато кращим.

Объяснение:

NikaMar12

Українська література

4,5(51 оценок)

Говорюща риба сяк-так приживається на березі. єдине, чого їй не вистачає, – когось, із ким можна було б поговорити, тому рибка намагається знайти товариша серед . віднині вона ототожнює себе з , причому за такими ознаками, як мова і ноги, чим, звісно, не володіють звичайні риби. чому ж тоді їй так важко зійтися з гуртом , коли ті так до неї подібні? може, справа тут не в «і»? оповідь каже, що розмовляти рибина вміла від народження, але нічого не згадує ані про плавники, ані про ноги. про останні йшлося лише тоді, коли вигнанця викинули на берег і «поставили на ноги». можливо, вихід на сушу означає, що настав час обирати: риба ти чи не риба. віднині рибина уже не плаває під водою, а «ходить по бе резі», навіть знайомитися з вона, «зірвавшись на ноги, підійшла». та про те, що говорюща риба, позбавившись риб’ячої суті, не стала людиною, свідчить і гурт , і жінка, яка, зрештою, засмажила свого невпізнаного гостя. виходить, той, хто чужий серед своїх, серед чу жих своїм не стане. особливо якщо цей чужак, цілком можливо, зрадник, адже «риба гала і вибирати добрі місця для ловитви, розповідала, що діється на воді й під водою». а святкова пляшка, за якою друзі так любили «погуторити», діставалась їм тільки тоді, коли був гарний улов, тобто пригощалася рибка коштом від продажу своїх родичів. лише змусивши замовкнути навіки, рибину певним чином ідентифікували: «вона стала такою, як і решта її братів і сестер», от тільки від голосу її залишилась порожня булька. а якщо мова – основна ознака людини, то, не відбувшись у слові, риба за життя і як рибу себе втратила, і людиною не стала.