Написать твір-роздум про зв'язок минулого із сучасним на тему "Заповіти наших предків по твору чорна рада

196

199

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

хорош16

Українська література

4,5(63 оценок)

Коли набирали солому, дiд часто сповзав iз скирти, нанизував солому на рiжняки i гуцав так, що аж лiса скрипiла. товчи, внучку, гнiти! хекав. а я ще якийсь навильник скину. i знову дерся на скирту. спочатку олесь надолужав, потiм заморився i сiв. навiщо стiльки беремо? як навiщо? озвався з пiтьми прокiп. це ж собi, а не тещi. хе-хе! ти знаєш, що таке теща? нi? пiдростеш узнаєш. клята баба. а якщо коням важко буде? своєï олесь. нiчого. зате нам легко. натопив i вилежуйся собi на печi. ти вiдпочинь, а тодi ще пострибаєш. воно ж таки груз. повертались додому в темрявi. лiпив мокрий снiг, припорошуючи бiлим конячi спини. прокiп хльоскав батогом i лаявся. а олесь сердито сопiв у нього над вухом i пiдбивав руку. замахнеться прокiп гарненько, цьвох i мимо. не бий, благає олесь. бачиш: важко. прокiп зiтхнув i, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до олеся. ось послухай, дурнику, що я тобi скажу. слухай i на вус мотай. тут, на землi, не бити не можна. тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть. подався вперед i, олеся прiлим духом давно не митоï бороди, захарчав у саме вухо: пойняв? олесевi зробилося сумно. закортiло швидше туди, в село, де снiг плете навколо електричних лiхтарiв густi рожевi сiтi, й привiтно свiтяться вiкна в хатках. попереду бiлою стiною пiдвiвся бiр. вiн уже не гув i не шикав на коней. мовчить, тихо сказав олесь. снiгом забило, пояснив прокiп. вiтер гiлля не зрушить. дома олесь не став ждати, доки дiд з матiр'ю солому, швиденько роздягся i полiз на пiч. через деякий час у сiнях загримали чобiтьми, загомонiли. ото ж я й кажу, говорив дiд, неглемедза вiн у тебе, наталко. затопчуть бо воно ж як деревце в потiм дiд увiйшов до хати, заглянув на пiч. змерз, онучку? а ти ножки на черiнь, а зверху кухває олесь глибше зарився в подушку i тоненько заскiмлив. прокiп пiдняв брови сторчака. он диви, чого це вiн розприндився? геть, не займайте його, сумно обiзвалася мати з хатини. ïжте вже. а хiба я що? мимрив прокiп. а йому нiчого такого й не вiн ïв швидко, винувато витрiщав очi, плямкав тихiше, нiж завжди, i губив крихти в бороду. олесь непомiтно для себе заснув. а вночi крiзь сон благав матiр розповiсти казку про iвасика-телесика, злякано зойкав, коли вiдьма гризла дуба, i радо смiявся, коли гусиня взяла iвасика на своï крилята. вдосвiта знов загули на морозi сосни i закричали пiвнi на горищах. народжувався новий день.