1.Дайте визначення понять : меркантнлізм, протекціонізм. 2.Доведіть, що Франція наприкінці 16-на поч.18ст. розвивалась як абсолютистська держава.
3.Назвіть причини і наслідки національно - визвольної війни в Нідерландах.
4.Охарактеризуйте правління Єлизавети 1.
5.Опишіть внутрішшній устрій речі Посполитої.
6.Як Вестфальський мир заклав основи сучасного світового порядку.

247

493

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

уицилопочтли

История

4,6(18 оценок)

ОбъяснУ другій половині XVII - на початку XVIII ст. (за часів правління Людовіка XIV) абсолютизм у Франції досяг свого апогею. Цей період часто називали «золотою добою», «добою Людовіка XIV», а його самого «король-сонце». Влада монарха надзвичайно зросла. Особа короля майже обожествлялася, а урочистий придворний церемоніал, нескінченні святкування і спорудження нової пишної королівської резиденції у Версалі мали символізувати торжество абсолютизму. «Держава - це я», - казав король.

Нескінченні війни та витрати на утримання королівського двору повністю поглинали державні кошти. З 54 років самостійного правління Людовіка XIV 33 роки пройшли у війнах. Податки і постійні війни значно підірвали економічне становище держави. Зростало невдоволення народу, буржуазії і дворянства. Навіть спроби талановитого міністра фінансів Кольбера не змогли вивести Францію з важкого економічного стану. Він активно проводив політику меркантилізму, намагався захистити французьку економіку протекціоністськими митами, заохочував створення великих мануфактур, надавав їм різні пільги і привілеї.

Після смерті Людовіка XIV престол перейшов до його правнука - Людовіка XV (1715-1774). За його правління Франція продовжувала вести війни, які не були потрібні ні народу, ні державі, а лише ускладнювали становище країни. У результаті Семилітньої війни, яку Франція вела проти Англії та Пруссії, вона втратила майже всі свої колонії у Північній Америці та Індії.

Фінансова криза в державі посилювалася величезними витратами На утримання придворної аристократії, яку складали майже 4 тис. дворян зі своїми сім'ями і слугами. Весь свій час король присвячував балам, полюванням, виставам та іншим розвагам. Людовіку XV приписували слова: «Після Нас хоч потоп» і «На мій вік вистачить».

2. Економічний розвиток Франції у другій половині XVIII ст.

Із середини XVIII ст. у Франції прискорився розвиток промисловості, торгівлі й сільського господарства. Населення країни зросло в 1790 р. до 26 млн чол., з яких майже 85 % проживало в селах. Селянам належало близько 40 % землі, але вони були лише її користувачами, оскільки права власності залишались у дворян. Хоча кріпаків у країні майже не залишилося, селяни продовжували виконувати численні феодальні повинності. За користування ділянкою вони мусили платити сеньйору грошовий внесок - ценз, вносити оброк - шампар - від чверті до половини врожаю, а іноді виконувати панщину. Великих збитків селянським господарствам завдавало право дворян полювати да орних землях, сплата державі численних задатків і церковної десятини. В окремих провінціях Франції, зокрема на Північному Заході, поступово зростала кількість замож-дзх селянських господарств.ение:

muckanvicktoria

История

4,5(4 оценок)

Финикииморские путешествия финикийцевобогащаясь за счет своих колоний, финикийские, карфагенские мореплаватели начали постепенно выходить далеко за пределы средиземного моря. в этот период расцвета финикийского и карфагенского мореходства морской путь становится средством связи между тремя континентами средиземноморья и более отдаленными странами, которые находились за пределами гибралтара.финикийцы первыми из народов средиземноморья достигли берегов нынешней и здесь получали ценное в то время олово. путем обмена они также получали на побережье атлантического океана доставляемый сюда сухим путем из столь ценившийся тогда янтарь.карфагенские мореходы, выходя в океан через гибралтарский пролив, который называли они “столпами мелькарта” (верховного бога тира), неоднократно плавали также вдоль западного берега африки.описание одной из таких морских экспедиций отважных карфагенских мореплавателей известно и нам в греческом переводе. это путешествие, которое называется путешествием ганнона, датируемое примерно vi или v в. до н.э. хотя экспедициякарфагенского морехода описана как занимательный приключенческий роман, тем не менее все его сведения, по суждению авторитетных исследователей-, соответствуют действительности. можно шаг за шагом проследить путь экспедиции по карте, сопоставляя данные об этом путешествии с тем, что мы знаем о западного побережья африки.пользуясь египтян, а иногда израиля и иудеи, финикийские города отправляли морские экспедиции не только на северо-запад и юго-запад, но и менее доступный тогда юг.в данном случае финикийские корабли через красное море достигли, вероятно, даже индийского океана.об одном из таких морских походов хорошо написано в библии, где рассказывается об экспедиции в богатую золотом страну офир, организованной хирамом, царем тира, и соломоном, царем израиля.но самым грандиозным предприятием необходимо считать ту морскуюэкспедицию финикийцев, которую они совершили по поручению египетского царя нехо в конце vii в. до н.э. в течение трех лет они обогнули африку и вернулись через “столпы мелькарта”, совершив этот подвиг более чем за две тысячи лет до васко да гамы.