Сочинение что воспевает И.С. Тургенев в образе Герасима

1 вступление. о произведении
2главная часть. образ Герасима
а Кто такои Герасим?
б внешность
в поступки
г качества характера(с доказательствами)
д что воспевает И.С. Тургенев в образе Герасима
3 заключение. против чего протестует Герасим? Мое отношение к герою.

надеюсь ) хотя это не легкая задачка...
но я ))

Сочинение Муму образ Герасима

Главным героем рассказа И. С. Тургенева «Муму» стал Герасим. Родился глухонемым, состоит на службе у старой барыни. Главный герой добрый, хороший, работящий русский мужик, на вид угрюмый и суровый.

На вид сложенный богатырь, но внутренний мир героя очень разнообразен и богат.

- «шагал какой-то великан…» Настолько силен, что мог работать за четверых. Любая работа спорилась в его руках, умел все. Герасим трудолюбивый работник, на территории, где убирал, всегда чистота и порядок. Люди его уважали.

Герасим жил уединено, в свою каморку никого не пускал. Каморка была соединена с улицей небольшим лазом. Это характеризует героя, как закрытого от общества. В каморке, Герасим защищен от посторонних глаз.

В произведении Тургенев показывает человека, достаточно сильным и умеющим любить, несмотря на внешний вид. Герасим влюбился в прачку Татьяну, скромную девушку. Ее судьба полностью зависела от хозяйки.

Герой старается обратить на себя внимание, то мило улыбается, то подарок подарит. Но барыня распорядилась девушкой по - своему желанию. Выдает прачку за пьяницу, отправляя в деревню.

Потеряв девушку, судьба герою преподносит другое близкое существо. Он из болота замерзшего щенка, которого очень полюбил. Выгуливал собачку по ночам и прятал от всех, называя Муму. Барыня, узнав о собачке, приказала Герасиму убить ее. Повинуясь приказу барыни, пришлось утопить Муму. После этого герой уехал в деревню, таким образом показывая свое отношение к людям. После гибели Муму, Герасим осознает, насколько силен духом. Понял, что человек имеет право выбора.

Автор поставил задачу – обличить общественный порядок. Народ настолько слеп и глух, что безропотно исполняет приказы своих хозяев. Тургенев выражает надежду, что молчаливый народ, наконец-то даст отпор своим хозяевам.

Роман “Майстер і Маргарита” по праву вважається вершиною творчості М. А. Булгакова. Цей твір унікально хоча б тому, що поки жоден критик до кінця не розкрив його справжній творчий задум. У кожного читача своє бачення. Головним героєм роману є обдарований письменник в самому розквіті років, іменований Майстром. Після того, як він виграв певну суму грошей в лотерею і залишив роботу, Майстер зайнявся улюбленою справою. Він написав захоплюючий історичний роман про часи правління прокуратора Понтія Пілата і про останні дні мандрівного філософа Ієшуа Га-Ноцрі. В цю працю майстер вклав всю свою душу.

На даному етапі життя він зустрів Маргариту – молоду московську домогосподарку, чий чоловік був військовим інженером. Любов між Майстром і Маргаритою спалахнула моментально, як тільки зустрілися їхні очі, повні самотності. Маргарита стала не просто коханої геніального письменника, а й його помічницею. Вона змогла гідно оцінити його книгу, яку багато разів перечитувала. Відчувши, що Майстер без неї не впоратися, вона пішла від чоловіка.

Коли прийшов час віддати роман на друк, Майстер знав, що від цього залежить вся його життя. На жаль, працівники видавництва в ті часи не завжди говорили, що думають і часто лицемірили. Незважаючи на те, що роман був більш ніж гідним, вони відмовилися його друкувати. А критик Латунский і зовсім написав жорстку критику роману. Ця стаття остаточно зламала Майстри, і він вирішив підпалити свою рукопис. Після цього він провів деякий час в лікарні для душевнохворих. Там він познайомився з не відбувся поетом Іваном Бездомним, який став його послідовником.

Зневірившись, Маргарита в цей час погодилася продати душу дияволу заради добробуту коханого і порятунку його творчості. Вдавшись до до Сатани, ця пара втратила світла, але знайшла спокій. Воланд, як і обіцяв, повернув Маргариті Майстра, а Майстру – копію його рукописи. Потім він вирішив перенести їх в інший вимір, так як на землі їх оточували жалюгідні, нікчемні і лицемірні люди.

Трагедія Майстра полягала в тому, що він шукав визнання не в тих колах. Доля цього героя тісно пов’язана з долею самого автора. Відомо, що сам М. А. Булгаков також за освітою був істориком і працював якийсь час в музеї. Чимало його творів також відкидалися видавництвами, а роман “Майстер і Маргарита” і зовсім був виданий тільки через двадцять шість років після смерті письменника. Багато письменників, вільно висловлювали свою думку в ті часи, потрапляли до психіатричних лікарень, вмирали в злиднях, не отримували визнання за життя. Але, як відомо, “рукописи не горять” і справжня творчість безсмертне.