Регистрация
kurzinovaa
26.12.2020 00:50
История
Есть ответ 👍

Есе "цікаві факти з фінансового життя Київської русі

231
272
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Ссика
Ссика
4,7(31 оценок)

ответь:

1.Велична середньовічна держава Київська Русь. Київська Русь – одна з найвеличніших держав Середньовіччя, яка існувала у ІХ- ХІІІ ст. У період розквіту Київська Русь об’єднувала землі від Карпатських гір до ріки Волга, від Балтійського до Чорного морів. Центром її було місто Київ, одне з найбільших міст Європи – приблизно в п'ятдесят разів більше за Лондон та вдесятеро – за Париж. На початок ХІІІ ст. кількість населення Києва становила близько 50 000 жителів, тоді як у Лондоні в ті часи проживало близько 20 000 осіб. Київ славився як крупний торговий і ремісничий центр.

2.Правителями Київської Русі були князі, що вели рід від Рюрика. Одними з найвидатніших князів були князь Святослав Хоробрий (правив з 945 р. по 972 р.), що значно розширив територію держави; Володимир Великий (правив з 980 р. до 1015 р.), який в 988 році хрестив Русь; та його син Ярослав Мудрий (правив до 1054 р.), що був високоосвіченою людиною та дбав про освіту і культуру свого народу.

3.Жінка-правителька Русі. В 945-962 роках державою правила жінка – княгиня Ольга, що стала першою жінкою-правителькою Русі. Княгиня Ольга була надзвичайно мудрою жінкою та успішно керувала державою.

4.Міжнародні відносини. Древній Київ мав широкі дипломатичні зв'язки. Тут діяли посольства: Папи Римського, німецьке, франків, угорців. Кров київських князів влилася в багато правлячих династій Європи: Польщі, Норвегії, Візантії, Франції, Німеччини, Угорщини, Швеції, Англії.

5.Закони на Русі. Першим звідом законів, який регламентував внутрішньодержавні відносини в Київській Русі була «Руська правда» (ХІ ст.), що вважається попередником кримінального кодексу. У ній не було передбачено смертної кари, навіть вбивство каралося "гривнею", тобто відшкодуванням у грошовій формі.

клубничка188
клубничка188
4,6(75 оценок)
Правительство и общество при николае первом. общественное движение в россии во второй четверти xix в. поражение декабристов явилось тяжелым ударом для общественного движения в россии. однако и в годы николаевской реакции, несмотря на правительственный террор, революционный ныи процесс не был остановлен. общественная мысль настойчиво искала выход из ссадавшегося положения. в 30-40-е годы эти идейные поиски происходили на фоне заметной активизации массового движения в стране. причиной целого ряда волнений стали жесткие, а иногда и бессмысленно жестокие карантинные меры, предпринятые правительством для предотвращения распространения эпидемий чумы и холеры в конце 20 – начале 30-х годов. в июне 1830 г. вспыхнуло восстание матросов и солдат в севастополе. восставшие несколько дней удерживали город в своих руках, убили наиболее ненавистных начальников, в том числе и военного губернатора столыпина. стянув к городу надежные войска, правительство подавило восстание и расправилось с его участниками: 7 человек было расстреляно, свыше 1,5 тыс. привлечены к суду, а затем наказаны шпицрутенами, сосланы в сибирь, на каторжные работы и поселения. в ноябре 1830 г. "холерный бунт" вспыхнул в тамбове, в июне 1831 г. ситуация повторилась уже в с.-петербурге, где огромная толпа народа разгромила центральную холерную больницу на сенной площади, в июле 1831 г. в старой руссе началось восстание военных поселян новгородской губернии, охватившее в дальнейшем 13 из 14 местных поселенных округов. поводом к нему также стала эпидемия, но причины недовольства коренились гораздо глубже – в той обстановке жестокой эксплуатапии и злоупотреблений, которые царили в военных поселениях. восстание было жестоко подавлено. 4 тыс. человек предали суду, несколько сотен – забили насмерть во время экзекуций. осознавая опасность дальнейшего существования военных поселений (особенно вблизи столицы), правительство в 30-е годы преобразовало военные поселения в округа пахотных солдат (последние отбывали рекрутскую повинность на общих основаниях). к 1834-1835 гг. относятся волнения в государственной деревне пермской и оренбургской губерний, летом 1839 г. широкое крестьянское движение прокатилось по 12 губерниям. поводом к нему послужили многочисленные , возникавшие во время сильной засухи (среди крестьян циркулировали слухи, что виновниками этих были помещики). новая вспышка крестьянских выступлений произошла в 1840-1843 гг, в государственной деревне, где крестьяне протестовали против реформ, проводимых п.д.киселевым, неспокойно было и на национальных окраинах. в 1830-1831 гг. правительство подавило восстание в польше, в 1832-1835 гг. на правобережной украине характер настоящей партизанской войны приобрело движение под руководством устима кармалюка, в 1841 г. произошло гурийское восстание в грузии. в первой половине 40-х годов волновалось крестьянство губерний (эстонии, латвии).

Популярно: История