Відгук про роман О.С.Пушкіна "Євгеній Онєгін" або М.Ю.Лермонтова "Герой нашого часу" (Назва твору, автор. Про що йдеться в творі? Хто головні герої? Чи сподобалися їхні вчинки, характери? Чому? Які питання вникли під час читання? Чи сподобався твір? Чому? ЧИ радите прочитати цей твір? Які враження викликав твір?)

157

179

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Margo1961

Українська література

4,8(38 оценок)

Q=cmt

c - удельная теплоемкость;

с меди=380 Дж/кг*оС

Q=380Дж/кг*оС*2 кг*10оС=7600 Дж

ответ. Q=7600 Дж.

Объяснение:

tenickiy176

Українська література

4,6(86 оценок)

Соціально-психологічний роман панаса мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? » ставить безліч проблем. чи головним у романі є питання, винесене в заголовок? чи не відповіла на нього революція 1917 року? письменники всього світу споконвіку порушували питання про сенс людського існування, філософські категорії життя і смерті. чи однозначну відповідь на них самі автори? чи завжди вони осуджують того, хто став убивцею? ні, читач розумом і серцем повинен потрудитися й знайти свою відповідь.спробуємо розв'язати одну з головних проблем, наприклад: «чому чіпка став убивцею? »починаючи від життєвої історії василя гнидки, письменник хотів простежити, хто і як потрапляє на дно суспільства. бідували мільйони, а злочинцями ставали лише сотні. не від боягузтва, не від слабості, не від хворої психіки став убивцею і чіпка. а від чого? ось чіпка малий «із у піч, витяг жару у покришку та й виніс у хлівець» — щоб наробити пожежі. підріс трохи. почав пізнавати природу. «як схопить горобеня, як крутне голі не вспів оком моргнути, — як в одній руці зостався тулубець, а в другій голівка.» ну, з хлівцем зрозуміло, хлівець винен тим, що належить багатому сусідові, а горобеня ж чим завинило? а якийсь горобець, «як жиди христа мучили, кричав: жив-жив! »ось так наш герой змалку почав встановлювати соціальну та історичну справедливі а сам за свої вчинки намагався уникнути відповідальності. пам'ятаєте, для чого в образах «повидовбував очі»? виріс чіпка, горілку пити навчився. похмелиться і все ж вертає додому: « скажений бик налітає на брязь! — одно ві дзень! — посипалось третє грюк! ногою в двері полетіли й двері у сіни». а потім ображає рідну матір, яка винна перед сином-злодієм лише у тому, що його породила і робила для нього, що могла. важко читати далі розповідь про першу чіпчину «справжню» справу, свого роду посвячення в злодійський орден. у чіпки навіть не виникає питання, чи зможе він «переступити через кров»: перше вбивство було випадковим, планувалось тільки пограбування. але камінь, кинутий у воду, дає кола: один злочин неминуче тягне за собою другий. вороття до нормального людського життя вже немає і не може бути. «спить чіпка. совість, задобрена горілкою, його не мучила.» чи не сучасна історія перед нами, коли під впливом традиційних ліків від горя (горілка й веселе товариство, яке «все розуміє») скоюються злочини, про які, на жаль, так часто можна прочитати в сьогоднішніх газетах та журналах? потім у чіпки багато буде всякого в житті і в душі. він виступатиме в ролі захисника селян, його виберуть, по-сучасному, в депутати. оберуть, бо не доведена була участь чіпки в злочині. а чи знайшовся б серед читачів хтось, хто залишив би у виборчому бюлетені прізвище вареника, і чи діяв будь-де і будь-коли закон, за яким чіпка міг бути виправданий за вчинені злочини і просто за свою поведінку?