204 1. Прочитайте текст й опишіть усно зображене на ілюстрації. У чому краса свята Івана Купала?
ОЙ НА ІВАНА ТА Й НА КУПАЛА...
Are
Г. Семирадський. Ніч на Івана Купала
Свято Івана Купала відзначають у ніч із 6 на 7 липня. Це
одне з найкращих народних дійств.
Усім селом збиралися біля річки чи ставу. Парубки роз-
палювали багаття, а дівчата неподалік закопували принесену
з лісу березову гілку, прикрашену, квітами та стрічками. Її
називали Мареною. Цього вечора кожному учасникові годилося
перескочити через вогонь. У такий іб, казали в народі,
можна очиститися від злих сил. Після цього дівчата йшли до
річки й пускали за течією по два віночки. На кожному з них
мала горіти свічка. Якщо два віночки спливалися докупи, то
вважалося, що їхня власниця невдовзі вийде заміж.
За народними віруваннями, обов'язково годилося на Купай-
ла скупатися - на щастя і здоров'я (За В. Скуратівським).
i
II. Виконайте завдання до тексту.
1. Випишіть по два іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Визначте
усно їхнє лексичне значення та синтаксичну роль.
2. Випишіть два словосполучення з прийменником. Позначте головне слово,
поставте питання від головного слова до залежНОГО.
3. Знайдіть сполучники. З'ясуйте, що вони з'єднують: частини складного ре-
чення чи однорідні члени речення.
4. Доведіть, що виділені слова — багатозначні. У прямому чи переносному
значенні їх ужито в тексті?

223

405

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

baklenev

Українська мова

4,7(74 оценок)

Вибач якщо не те, що потрібно)

Объяснение:

Один філософ стверджував: «Сім’я – це місце, де народжується життя. І ніколи не згасає любов».

З давніх-давен Україна вирізнялася почуттям власної гідності та завжди була берегинею сімейної моралі.

Українська родина відрізнялася особливостями свого побуту. Іноземці, які відвідували Україну, неодноразово відзначали охайність української сім'ї.

Іншою особливістю української родини був і, зрештою, залишається природний потяг до естетизації побуту, прикрашання свого житла, знарядь праці, матеріальних предметів, пов'язаних з обрядами і звичаями (рушники, писанки тощо). Естетизм українки виявлявся особливо в оригінальному покрої та орнаментації її одягу, детальний опис якого у XVII ст. з підкресленою симпатією подають У.

Виявом поваги до родини, її єдності були традиційні свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, які жили в інших селах, збиралися бодай раз на рік - на "храм" - за спільним столом, обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду. Споконвіків наш народ дбав про фізіологічне здоров'я роду, зокрема, ще з давніх-давен суворо заборонялися шлюбні стосунки внутрішньородового характеру.

Українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя. Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід - на основі єдності громадських прагнень.

Сім'ю єднала і спільність національно-культурних зацікавлень, часто спільна участь у національно-визвольній боротьбі. Виживаючи за умов постійного жорстокого етноциду, будучи ізольованою від елітарної культури, яка зосереджувалася у столицях метрополій (Варшаві, Петербурзі), українська родина творила свою народну культуру - казку, пісню, танок, а надто плекала рідну мову. На цій основі утверджувалося почуття етнічної окремішності, яка допомагала зберегти свою автентичність, а водночас сприяла і єднанню родини.Нашим предкам здавна була властива відсутність вродженої агресивності, яка була притаманна деяким нашим сусідам. Вони виявляли схильність до розуміння інших людей, сприймали світ серцем, уміли ставити себе на місце інших, виявляли гостинність до чужинців. Ці риси і зумовили в Україні ранню появу егалітарного (рівноправного) шлюбу.

В українській родині з давніх-давен діяв закон опіки. Він також випливав з природної доброти українця і поширювався на старших у родині, безпомічних, інвалідів, сиріт тощо. Як засвідчують історики, будуючи Січ чи просто оселю, козаки завжди найперше споруджували шпиталь і школу.

У родині культ опіки виявлявся великою повагою до старших, а також готовністю членів сім'ї допомагати хворим і немічним.

Життя української родини будувалося на засадах природо-відповідності, які втілювалися в звичаєвому праві та в громадській моралі. Людина природно прагнула сімейного щастя, а тому молоді завжди намагалися створити сім'ю здорову і дружну. "Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона...", - так висловив це прагнення І. Котляревський.