Знайти слово з помилкою, виправити її, записати слово правильно. У кожному рядку тільки одне слово з помилкою. 1. Розквітлий, боєздатності, по одинці, роздільність, хоробрість, широкополих. 2. Свідомості, гордісттю, тихий-таємний, довготривалий, хліб-сіль, делікатний. 3. Тужливо-спокійно, щоразу, розіп’ятий, ад’ютант, детаки, всього-на-всього. 4. Предковічний, військово-зобов'язаний, козачки-хуторянки, далеко-далеко. 5. Свавілля, народознавчі, всенародного, своєрідний, піттюпцем, князь-лицар. 6. Кострубатий, воскресаєш, розсипались, неньчиною, щоправда, поосінньому. 7. Сфабрикований, сонцесяйний, довершено-тонкий, безконечний, насвітанні. 8. Порівняльно-історичний, зеленаво-синє, повноводний, мелосердя, обруччя. 9. Квіткою-незабудкою, уярмлення, уособлення, шосе, півкілометра, надьїде. 10. Гостроверхі, розпачливу, с-проміж, місцеперебуванням, наперекір, недолі. 11. Здавна, осиротілі, з-посеред, поневолений, неодмінно, підтюпцем, агенство. 12. Мільйони, кримінальний, незгасимий, вселюдську, багацтво, свіжотесаних.

147

470

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

kilala00

Українська мова

4,5(18 оценок)

що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

у дворі нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.