Регистрация
Tigrica2017
Есть ответ 👍

дам 50 Роздуми поета про долю України(Т.Шевченко)

255
266
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ЭвелинаEvelina
ЭвелинаEvelina
4,4(3 оценок)

Роздуми Шевченка про власну долю та долю України

в поезії "Мені однаково, чи буду..."

Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду..." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

...Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, ї в огні

Її, окраденую, збудять...

Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "На нашій — не своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й "малого сліду".

Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що "малого сліду не покину" на Україні і що його "не пом'яне батько з сином". Навіщо ця "маска" ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості?

На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, — все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять...

Ох, не однаково мені.

У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію "Мені однаково, чи буду..." зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Ked4
Ked4
4,4(70 оценок)
Утворі «хлопчик-фігурка, який задоволений собою» автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві ганнусі з’являється на світ хлопчик-фігурка. звичайний трамвайний малюнок на склі, намальований схематично, просто так, заради забавки, оживає. більше того, ця фігурка починає самостійно діяти, втручатися в життя своєї власниці, що вдихнула в нього життя. цей хлопчик цілком задоволений собою, він хоче довести свою значущість, важливість і необхідність. ганнуся забирає його з собою додому в портфелі, і він оселяється в її альбомі для малювання. хлопчик уміє розмовляти, він досить освічений, бо вміє читати й писати, знає історію. понад усе він хоче бути задоволеним собою, бо він-таки існує насправді! і його витівки доводять це дивне казкове існування.хлопчика спочатку помічає в альбомі вчитель малювання і ставить великий знак питання. звичайно, герою хотілося би, щоб це була або гарна оцінка, або знак оклику, але він і так задоволений, оскільки його помітили, і не хто-небудь, а вчитель, який закінчив академію мистецтв, однак нічого про хлопчика-фігурку не знає. героя надзвичайно тішить, що вчитель не може (хоч і має таку освіту), пояснити, що це за хлопчик.          ,ганнуся хоче більше дізнатися про дивовижного гостя, і він із радістю погоджується посвятити її в таємницю своєї біографії, тобто життєпису. для цього він просить дозволу скористатися її зошитом, ручкою та почерком. та дівчинка ставиться до цього досить легковажно, помилково вважаючи, що хлопчик, який відліпився від скла у трамваї, не вміє писати. але дарма! наступного дня в класі під час уроку української мови ганнуся виявляє в себе в зошиті життєпис «хлопчика-хвігурки», написаний її почерком. учителька й усі діти в захваті від дивовижного фантастичного оповідання, а дівчинка збентежена, адже вона не є автором, а правду сказати вона не може, бо хто ж повірить, що звичайний малюнок може розмовляти, та й ще й писати власний життєпис.це оповідання настільки всім, що вчителька задає є завдання — написати твір.ганнуся віддає альбом із хлопчиком своїй подрузі соломіиці, аби вона дивилася на малюнок і фантазувала. звичайно ж, маленький герой не мовчить і в гостях у соломійки. так само пропонує він написати життєпис, і дівчинка погоджується. так дивовижну таємницю дізнається краща подруга ганнусі. дівчат вважають гарними письменницями, але їх мучить сумління, бо вони не доклали жодних зусиль для написання захоплюючих оповідань. розмірковуючи, що ж робити, як сказати правду, подруги вирішують підкласти аркуш із намальованим хлопчиком до портфеля богданка.учителька ніколи не повірить, що він може сам написати гарний твір, тож буде нагода зізнатися. із богданком трапляється та сама історія, і він разом із ганнусею й соломійкою розпові учительці й класу про дивовижного хлопчика-фігурку, що є їм писати твори. до того ж сам розумник подає голос, запевняючи, що він зможе написати кожному учневі свій життєпис, бо «тільки істота, що задоволена собою, може це зробити».

Популярно: Українська література