Від поданих дієслів утворіть дієслова 2-ї особи однини .Визначити закінчення.

М'яти, мазати, казати, лізти, різати, хотіти, полоти, низати, писати, лягти,
сісти, линути, кинути, тонути, колоти, стерегти, дихати, просити, крутити,
мостити, пекти.

166

232

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Nita132

Українська мова

4,4(49 оценок)

Мостити - мостиш, мостимо, мостите

Плести - плетеш, плетемо, плетете

Переходити - переходиш, переходимо, переходите

Наздоганяти - наздоганяєш, наздоганяємо, наздоганяєте

Трусити - трусиш, трусимо, трусите

Лити - л"єш, л"ємо, л"єте

Товкти - товкаєш, товкаємо, товкаєте

Колихати - колихаєш, колихаємо, колихаєте

Топити - топиш, топимо, топите

Їздити - їздиш, їздимо, їздите

Горіти - гориш, горимо, горите

Скакати - скакаєш, скакаємо, скакаєте

Полоти - полеш, полемо, полете

Брести - бредеш, бредемо, бредете

Летіти - летиш, летимо, летите

Бродити - бродиш, бродимо, бродите

Жати - жниш, жнимо, жните

Ненавидіти - ненавидиш, ненавидемо, ненавидите

Лоскотати - лоскочеш, лоскочимо, лоскочите

vikhrovdavid

Українська мова

4,6(7 оценок)

що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

у дворі нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.