Українська мова: У чому полягає популярність українських пісень про кохання

Hitroymnik

15.05.2020 08:23

Українська мова

Есть ответ 👍

У чому полягає популярність українських пісень про кохання

219

479

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Arslanisyan

Українська мова

4,6(52 оценок)

ось:

Объяснение:

Сповнені особливої чарівності, пісні про кохання є вершиною народної поезії. Вони ввібрали в себе всю розмаїтість почуттів, усю і лисину людської душі.

Своєю самобутньою мелодикою, природним гуманізмом українська народна пісня здобула симпатії практично у всьому світі. Як зазначив відомий дослідник історії української культури Іван Огієнко, «її утворив народ наш такою, як ніхто з інших народів, і хіба тільки серби мають таку ж саму пісню. Наші пісні — це тихий рай, це привабливі чари, ті чари, що всім світом визнано за ними».

Ллє в піснях про кохання не тільки щира ніжність і незрадлива, чиста любов; тут і відгомін історії, і мотиви нелегких, життєвих випробувань, і почуттєве, особистіше сприйняття світу. Щодо цього вони близькі до історичної, соціально-побутової, соціально-сімейної лірики, часто мотиви цих різновидів народної пісні переплітаються. Як правило, любовні пісні — невеликі за обсягом, часто вони мають форму монологи або розповіді про третю особу. До найтиповіших мовно-стилістичних засобів таких творів належать поетичні паралелізми, здрібнілі форми іменників («дівчинонька», «козаченько», «вишенька», «зозуленька»), зачини з вигуками «ой», звернення до людини («ой ти, дівчино — з горіха зерня»), до природи («ой ти, місяченьку») тощо. Природа є невід’ємним атрибутом любовної пісні. Вона інколи ідеалізована, а.ле завжди перебуває у гармонії з людськими почуттями, підсилює їх.

Виразності пісням про кохання падає чарівна мелодія, переважно розспівна. За цим компонентом вони наближаються до романсів. У творах обох жанрів поетичні тропи та музикальні інтонації., ритміка та мелодична структура дуже багаті. Не випадково відомі композитори (зокрема, ГІ.І. Чайковський, М.В. Лисенко), створюючи класичні шедеври, спиралися на кращі зразки народного співу.

Любовні пісні дуже давно з’явилися в Україні; народ створював їх у різні історичні періоди. Серед усіх жанрів народного мистецтва пісні про кохання виявилися найбільш життєздатними. Прийшовши до пас із давнини, ці справжні поетичні перлини ще довго будуть передаватися від покоління до покоління.

svetakurilova1

Українська мова

4,7(61 оценок)

Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів східної, центральної і південної європи. слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. у мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в європі у 4–6 ст. спричинене гунською навалою велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. велике розселення народів призвело і до так званого великого розселення слов'ян. велике розселення слов’ян відбулося в європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у подунав’ї, у глибинних районах півострова – на півдні, на заході доходять до ельби та ійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я дону й волги. внаслідок великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. візантія, візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі босфору – візантія, на місці якого імператор константин у 330 р. заснував столицю держави – константинополь. візантія вважалася наступницею римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.