Опис пана з казки мудра дівчина

Пан походив з багатої родини, тому міг навчатися. Він був розумним та кмітливим. Вирішував спори селян. Знав багато загадок. Хизується своїми знаннями, коли задає складні запитання простим селянам. На жаль, пан вважав себе найрозумнішим, тому довго не хотів визнати кмітливість бідної дівчини. Тричі дає їй складні завдання. Вперто не визнає розум Марусі. Те, що нацькував на неї собак, показує пана злим та жорстоким.

Объяснение:

вот

 В Древней Руси славяне почитали своих умерших предков — чуров. Чуры были хранителями домашнего очага, поэтому обрубок дерева, с которого разжигался костёр, называли чуркой. А как называли деревянное изображение самого духа?

    трагедія серця олександра олеся              є в олександра олеся драматичний етюд "трагедія серця", де не тільки передано складність життєвої долі героїв твору, а й пророче передбачено трагедію серця самого поета. ще на початку xx століття літературознавець сергій єфремов назвав олександра олеся сином свого суперечливого часу - динамічної епохи, сповненої водночас великих сподівань і гіркої зневіри. справді, довелось поетові творити в складних умовах піднесення визвольних змагань рідного народу, що завершились 1917 році проголошенням державності, і їхнього трагічного краху. йому судились еміграційні злигодні, болісна ностальгія за рідним краєм, втрата сина - поета і вченого олега ольжича.              "з журбою радість обнялась" було названо першу книжку олександра олеся, що з'явилася 1907 року. назва була надзвичайно промовистою, гостро актуальною: це ж був рубіж, коли занепав визвольний рух, що прокотився впродовж кількох років усією імперією, а на зміну йому прийшла шовіністична реакція.                                                  в обіймах з радістю журба.                                                  одна летить, друга                                                   і йде між ними боротьба,                                                  і дужчий хто - не знаю               радість і журба, сподівання й розчарування, почуття щастя і біль розлуки - ці стани людської душі проймають усю творчість поета. з серця, що забилося у "вогні золотім", сиплються "іскри ясні" й обертаються у дзвінкі пісні. та з часом приходить журна самота, і в темноті імли згасають душевні пориви ("хто ударив без жалю по серці мої"). розкішні айстри мріють уночі про "казку ясну", "про вічну весну", а ранок зустрічає їх "холодним дощем". квітки відчули, що навколо тюрма, "схилились і і тут, як на сміх, засяяло сонце над трупами їх! " ("айстри").              українська національна революція, проголошення незалежності україни наповнила поезію олександра олеся громадянсько-патріотичним змістом, вдихнула в неї мужні, бадьорі, енергійні інтонації. "криком щастя і страждання україна кличе нас", - говорить поет від імені мільйонів своїх співвітчизників. проте не судилося тоді здійснити патріотичну мрію багатьох поколінь.              політична темнота, національна затурканість мас зумовлюють болісне розчарування олександра олеся, і він 1919 року залишає україну. у вигнанні "дні течуть, як сльози", думки "сплять, як мертві", "душа ридає, як дитина". трагедію серця посилювали звістки з батьківщини, де на початку 20-х років мільйони селян гинули від штучно створеного голоду і в братовбивчій громадянській війні.              незвичайно драматичними, трагічними були останні роки олександра олеся. з вересня 1939 року запалахкотіла над європою друга світова війна. поета не покидали тривожні думки про сина олега - активного учасника руху опору, одного з найдіяльніших організаторів і керівників українських визвольних змагань. зрештою гітлерівці схопили сина і закатували його на початку червня 1944 року в концтаборі заксенхаузен.              доля взагалі рідко була прихильною до олександра олеся, але в ці роки йому було особливо важко. а коли до нього дійшла трагічна звістка про смерть сина, серце не витримало переживань, і поет помер 22 липня 1944 року.              десятиліть вимушеного вигнання олександр олесь жив думами про вітчизну, вона завжди була в його зболеному серці.                                                  о принесіть як не надію,                                                  то крихту рідної землі:                                                   я притулю до уст її                                                  і так застигну, так зомлі              так завершилося життя одного з найсердечніших українських поетів. хай же в наших серцях завжди живе пам'ять про нього, а його поезія облагороджує наші почуття.