Ответы на вопрос:
розвиток української літератури двадцятих років хх століття характеризується бурхливим розквітом. в цей час з’явилися нові молоді таланти, такі як поет тодось осьмачка. феодосій степанович осьмачка народився у 1895 році на черкасщині (помер у 1962 році в мюнхені). почав писати вірші в юному віці. вірш «казка» написаний ним у період становлення його як поета, в 1925 році. «казка» тодося осьмачки вирізняється з поміж інших казок навіть не тим, що вона віршована, а своєю непідробною щирістю, пісенністю, ліризмом, оригінальністю та глибиною думки. це пісня, що її співає вразливе серце поета.
ліричний герой «казки» - поетична та романтична особа, яка виливає свою любов у пісні-вірші. його полум*яним серцем заволоділа дівчина-мрія, і відтоді він все життя шукає свою половинку . цей поетичний твір сприймається читачем «як райдужний сон дитинства», як сповідь її ліричного героя, маленької недосвідченої дитини. ці образи настільки заворожують, що легко і самому стати на мить дитиною, мріяти і обов’язково вірити, що твоя мрія коли-небудь здійсниться. світ ліричний герой сприймає як дитина, що живе разом із природою, у повній гармонії з нею.
міфічні образи, такі, як див, що трусить зорі із лану у колиску, весняний голий місяць, що схиляє голову в свіжу купіль малюка, ромен-зілля, що зросло з серця, прийшли до нас із сивої давнини, стають реальними та живими в цій поезії.
у «казці» ми споглядаємо серйозні філософські думки дорослої людини, що має певний життєвий досвід і аналізує весь пройдений шлях. жодного патріотичного слова герой не вимовляє, але любов до батьківщини просякає кожне слово вірша, кожну поетичну думку. мати, заспокоюючи дитинку, кладе її у колиску, яка «наче поле» - в цій алегорії криється безмежна любов поета до землі, поля, рідної матері-вітчизни.
вірш наповнений художніми засобами, які йому виразності,теплоти, натхнення.
це епітети: голий місяць: м*ячі срібні, росах кутих, озер гнутих, теплих зорях, синє море, сині гори, пшеницю колосисту.
метафори: трусив зорi див iз лану у колиску; схиляв голову весняну голий мiсяць; вода з мiсяця збiгала на малого; в купелi моє серце залишилось; м'ячi срiбнi кругом серця впали в трави — солов'ї їх покотили на дзеркала; ромен-зiлля стало в'януть у туманах; дзвоню в роси, з поля босий в синi гори.
порівняння: нiби срiблом полоскала тепле лоно.
персоніфікація: свою голову вмочило в синє море.
інверсія: в купелi моє серце залишилось.
анафора: як купала; як у полі.
у цьому вірші поет звертається до прикметників, що означають кольори – срібний та синій, що надає йому ще більшої поетичності.
віршовий розмір «казки» - анапест (з пиррихієм).
його тема: погляд ліричного героя на свою долю з висоти прожитих років, ідея – єдність людини і природи, колишнього й майбутнього, казкового і реального, дійсності і мрій.
Популярно: Українська література
-
Stasya150602.12.2020 17:58
-
dftrek27.04.2022 20:51
-
lira080428.03.2020 21:10
-
zaika2590104.03.2023 11:15
-
ktuj24001.09.2022 18:58
-
Алика201824.02.2021 00:57
-
misterbango02.06.2023 13:53
-
anymay2004130223.04.2022 22:39
-
ahmed005104.07.2020 19:00
-
8928676216520.04.2022 06:58