Каким образом позиция Михаила Клеофаса Огинского в отношении разделов Речи Посполитой и возрождения Великого Княжества Литовского повлияла на его музыкальное творчество и историческую память о нем?

С 1790 года посол Речи Посполитой в Голландии, с 1791 года — в Великобритании, в 1793—1794 — казначей Великого княжества Литовского. В 1794 году участвовал в восстании за восстановление независимости Речи Посполитой во главе сформированного им батальона егерей. После поражения восстания эмигрировал в Константинополь, где стал активным деятелем эмиграции, затем переехал в Париж. В Париже контактировал с Талейраном и французской директорией с целью восстановления независимости Речи Посполитой.

Лишившись надежд на восстановление независимости Польши, после объявленной амнистии в 1802 году Огинский вернулся в Россию и поселился в имении Залесье, где построил усадьбу и заложил парк (сейчас это территория Сморгонского района Белоруссии). В 1807 году встречался с Наполеоном в Италии.

В 1810 году Огинский переезжает в Санкт-Петербург и становится сенатором Российской империи, активно занимается политикой. В 1810—1812 годах — доверенное лицо императора Александра I. Предлагает последнему проект создания Великого княжества Литовского в составе Российской империи, известный под названием план Огинского, который, однако, был отвергнут[7].

В 1817 году Огинский переезжает в Вильну. В 1823 году пошатнувшееся здоровье вынуждает его переехать в Италию, где он прожил последние 10 лет жизни. Умер во Флоренции 15 октября 1833 года. Похоронили Михаила Огинского в Пантеоне выдающихся личностей во флорентийской церкви Санта-Кроче, где покоятся около 300 выдающихся деятелей политики, науки и культуры, в том числе Данте Алигьери (кенотаф), Галилео Галилей, Микеланджело Буонарроти, Джоаккино Россини и Никколо Макиавелли.

Объяснение:

Князь Михаи́л Клео́фас Оги́нский[1][2] (польск. Michał Kleofas Ogiński; 25 сентября 1765, Гузув близ Варшавы, Равское воеводство, Речь Посполитая — 15 октября 1833, Флоренция, Великое герцогство Тосканское) — польский композитор-любитель[3], дипломат, политический деятель Речи Посполитой и Российской империи, один из лидеров восстания Костюшко, почётный член Виленского университета, член Правительствующего Сената, автор знаменитого «Полонеза Огинского

Як галузь суспільного виробництва мистецтво архітектури залежить від досягнень науково-технічного прогресу, характеру виробничих відносин, від природних і кліматичних умов, художніх смаків та ін. В останні десятиліття якісні зміни будівельної техніки, створення нових конструкцій і матеріалів істотно вплинули на сучасну архітектуру. Багатогранність практичних потреб людства зумовила створення і будівництво найрізноманітніших типів і видів споруд, з яких утворюються ансамблі, комплекси та цілі міста. Виникає і розвивається містобудування - проектування і спорудження міст. У процесі розвитку архітектури окремих країн і народів, залежно від матеріальних, духовних і природних умов суспільного життя, склалися різноманітні архітектурні стилі, що визначаються своєрідністю взаємопов'язаних типів споруд, будівельних конструкцій та архітектурної форми.

До новітньої доби в архітектурі канонічними та навіть взірцевими вважались архітектурні формули Вітрувія (римський архітектор та інженер другої половини 1 ст. До н. Е.), Що відповідали потребам свого часу (бароко, класицизм, готика, романський стиль та ін.). Саме Вітрувій обґрунтував, що першоосновами архітектури є міцність, користь та краса. За ним краса будь-якої споруди залежить від пропорцій, які мають співвідноситись із певними, визначеними ним, гармонічними відношеннями пропорцій людського тіла.

Із настанням періоду модернізму (не плутати з модерном) та із розповсюдженням сучасних будівельних матеріалів та технологій, з кризою «єдиної епохи» і виникненням принципу різності культур, архітектурна форма майже незворотно стала відриватись від функції. Сьогодні форма все частіше залежить не від матеріалу, як в часи Вітрувія, а від семіотичних претензій замовника чи автора-архітектора. Формули Вітрувія стала цікавити лише студентів і «класицистів». Розвивається в різноманітних стилях архітектура надзвичайно масштабно і поширено в усьому світі, особливо сьогодні цінується краса давніх звичаїв та їх модернізація.

Объяснение: