Не всі ми смо байдики Пунктуаційну помилку допущено в реченні А Мабуть відпочину, а потім почитаю. Б Ні, не треба нарікати на свою долю! в Біля мого домy- величезний парк. Г Дорога сестро, пишу тобі з Одеси.

108

401

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

kseniyvolcova

Українська мова

4,5(85 оценок)

Перший ій улюбленець - мій собака мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. перші поразки і перші здобутки. перші розчарування і перші радощі. перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини. а як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. і ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення а батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки. дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. і не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне. я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені є у моєму студентському житті. я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, нам долати труднощі дорослого життя.