Терміново визначити головну думку твору будь ласка до іть Знахар
Один хлопець у ніч на Івана Купала знайшов квітку папороті. Несе її додому, чує, що всі дерева, птахи і тварини розмовляють між собою, і він усе те розуміє. Це цвіт папороті дав йому чарівну здатність розуміти мову тварин і рослин.
З того часу став хлопчина знахарем. Кожна травинка розповідала йому, від якої недуги вона може зцілити. А пташки розказували, де яка трава росте.
Найбільше ліків знала стара й мудра змія, яка жила у скелі. Свої таємниці вона відкривала тільки молодим зміям. Дізнався про це молодий знахар і почав учащати до скелі. Сховається серед каміння і слухає розмову між зміями.
Побачила якось стара змія хлопця, розгнівалася на нього і вкусила. Від її отрути знахар не вмер, але онімів. Та мову всього живого, як і раніше, розумів.
Блукав він якось лісом і почув щебетання двох пташок. Колінця їхнього щебету були, як слова. Хлопець їх розумів.
— Чула, що царівна тяжко захворіла? — щебече перша пташка.
— Чула. Я знаю, як її вилікувати, — відповідає друга.
— А як? А як? — запитує перша.
— Завтра вранці випаде така роса, що всі недуги лікуватиме.
Наступного ранку німий хлопець змочив росою в роті — і знову зміг говорити. Набрав він чарівної роси, пішов до царського палацу і сказав цареві приготувати для хворої купіль. Накрапав у ту купіль роси. Скупалася царівна й одужала.
Вдячний цар хотів видати свою дочку за хлопця заміж. Та той бути царевим зятем не схотів, так і залишився знахарем. Багатьох людей той знахар вилікував, багатьом життя подовжив.

187

189

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

VaDiMiR3000

4,8(12 оценок)

Го знакомиця, і давай не будем мутить ці мутки потому давай

150 000+ пользователей

Оформить подписку