&!!??? 1.Ознаки постмодернізму помітні в рядках,

Лягає сум і серце б’ється, / Згадаю як літа старі. / Пусти — і зразу понесеться, / Куди — не знаю… ,

ніч така місячна – виють тінейджери / плачуть коти божеволіють пси

Я знаю силу слова — / воно гостріш штика / і швидше навіть кулі, / не тільки літака.

Коли ж - здрастуйте, добрий вечір.../ Ви з якої дороги, пожежо моя?.. / Сеньйорито, вогонь по плечі…

...Я слухаю. / Хмарки біжать — / милуюся. / Милуюся-дивуюся, / чого душі моїй / так весел

2.
, Ознаки постмодернізму помітні в рядках,

ми – крапельки ртуті на рівному полі / на сірій безмірній пустій площині

Кохана спить, кохана спить, / Піди збуди, цілуй їй очі. / Кохана спить…

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, / Встали, подивились на той Чигирин, / Що ви будували…


О земле втрачена, явися / бодай у зболеному сні / і лазурове простелися, / пролийся мертвому мені!

Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе…
,

3.
, Ознаки постмодернізму помітні в рядках,
, Ознаки постмодернізму помітні в рядках,

Я сьогодні в тузі, в горі, / Мов у тяжкім сні, – / Отруїли ясні зорі / Серденько мені.

Не бійся правди, хоч яка гірка, / не бійся смутків, хоч вони як ріки. / Людині бійся душу ошукать

Клянусь тобі, моє дитя, / Що буду жити, поки жити / Мені дозволить дух життя!

Я не лукавила з тобою, / Клянуся правдою святою! / Я чесно думала й робила…

душити мертвих їсти кашу / учитись господи прости / на приспаній могилі вражень​

Повість «роксолана» писалася кількох років — з 1918 по 1926 pp. головні герої повісті — сулейман величний і дівчина-русинка настя лісовські, дочка о луки. ці історичні постаті жили на переломі середньовіччя й нових часів. український народ, на думку істориків, переживав у цей час найглибший занепад. державність його була зруйновано, він (народ) був безпросвітною темною масою, яка в тяжкій неволі коротала свій вік. і, можливо, говорить о. назарук, «на знак того, що в українському народові все ще криються великі здібності, божа воля видвигнула в тім часі одну жінку як найбільшу жіночу постать світової історії тієї епохи. османська імперія була багатою державою. сулейман величний царствував 46 років. мав величезну армію (100 000 війська, 300 воєнних кораблів). після вступу на престол у війні проти угорщини ствердив себе здібним вождем і ворогом християнського світу. здобув бєлгород, воював з австрією (у тім поході йому товаришила його жінка роксолана, опустошив берег італії. доходи його виносили біля 500 мільйонів аспрів щорічно. дослідники стверджують, що «силі його не було рівня в цілім тодішнім світі». мав твердий характер, був відважний, розумний і справедливий, даного слова завжди дотримував. любив молитву. не підлягав нікому, окрім ель хуррем. ця історична довідка нам зрозуміти проблеми, які автор порушує в повісті. найбільш глибоко, на мій погляд, розроблена у творі проблема служіння народові. розглянемо її на прикладі окремих уривків.до кімнати хуррем зайшов монах літ понад п'ятдесят. поблагословив її знаком хреста і заговорив рідною мовою про справу, близьку рідній (український) землі! молода дівчина знітилася: «як вона, бідна невольниця, може рідному краєві, з котрого вийшла, й народові, котрий мучився там. слухала уважно івана, а в голові снувалися думки. сулейман, якого так щиро покохала, володар трьох світів, є ворогом правовірного люду, його пращури руйнували українські чи можна це прощати? важко, дуже важко! адже часто бачить окровавлені голови людські. дівчина згадала спасителя, який дав душі людини свобідну волю вибору між добром і злом, між вірністю і ламанням її. і тим зробив ту душу подібною до себе. якщо спаситель своє життя «во ім'я царствування добра» поклав на вівтар, то, може вона, настя, дочка о. луки лісовського — пароха при церкві св. духа — теж зможе віддати своє життя заради спасіння народу, припинення воєн, збереження православ'я? ! монах сказав, що мати божа воротарниця прощає всі гріхи, окрім одного гріха мужа, а цей гріх прощає церква божа «по словам христовим». а ось другий уривок. діалог між настею й сулейманом. на запитання сулеймана, що вона зробила б, якби стала володаркою всіх його земель, дівчина-невільниця відповіла: «я б будувала, багато будувала б! ».відповідала поважно, але так переконливо, ніби він уже обіцяв гроші на ті будови. що ж мріяла залишити тут, на далекій від україни землі, полонянка? кухню для убогих, лічницю, купелевий дім, школи для хлопців, бібліотеку, дім для божевільних, мечеть. сулейман був вражений. вона виростала в його очах на дійсну султанку, і він заговорив: «ти маєш не тільки великий розум, але й дуже добре серце, що не забуваєш людей з країни, з якої походиш».роксолана свою місію вбачала в тому, щоб кожному незалежно від національності її слуги ніколи не минали ні греків, ні вірменів, ні італійців, ні поляк, ні інших слов'ян. усім роздавали милостиню. служба хуррей уже впізнавала її земляків, яких відпускали на волю за її просьбою, і цим бідним людям теж роздавала милостиню. «а вони рідним словом подяку султанці складали і сльозами прощали, піднесеними руками благословляли». мати при зустрічі з дочкою розповіла про свої митарства і про те, що радувало материне серце. двоє людей-євреїв, які погодилися організувати зустріч матері з дочкою, так відгукнулися про роксолану: «файна, дуже файна! біла, золоте волосся, сині очі, подовжасте обличчя, малі руки, як у дитини, і добре серце має, бо як іде, то не минає бідних, навіть наших, жидівських, хоч ми інша ві її карету письмами а її слуги письма найменше письмо, навіть подерте із-під землі винного добувають, а невинному . велику людяність ель хуррем продемонструвала при зустрічі з сулейманом після приїзду матері. слухав чоловік кохану дружину, радів за її добрі вчинки: « моя мила довго будеш прикладом і взірцем всім дітям правовірним мослемів, як мають шанувати своїх батьків і матерів! » хто ж вона, роксолана? за змістом написано твору може бути такий висновок: ель хуррем розумна, добра жінка, яка своїми вчинками довела, що людина, де б вона не перебувала, повинна залишатися людиною, віддавати себе на службу людям різних віросповідань, любити свою батьківщину, свій народ, шанувати його культуру та традиції.