Твір роздум на тему: Що має робити людина, щоб
зберегти своє обличчя. даю!​

Люди зовсім не даремно з упевненістю стверджують про те, що саме головне в людському житті – це здоров’я. Усім нам чудово відомо, що саме рівень людського здоров’я в першу чергу впливає на те, як людина себе почуває. Людина влаштована таким чином, що вона може відчувати душевні страждання з багатьох причин – чи то нерозділене кохання, невдачі за життя або щось інше.

Але людина по-справжньому розуміє, що таке справжні страждання лише тоді, коли щось не в порядку з її власним здоров’ям, коли щось з ним йде зовсім не так, і це відчувається

людським тілом.

Нерідко можна помітити людей, які ведуть такий іб життя, який лише шкодить їхньому здоров’ю. Як правило, такі люди вживають алкоголь, нездорову їжу, вони можуть палити і навіть вживати наркотики. Деякі з цих людей в кінцевому підсумку все-таки і зовсім забувають про своє здоров’я, що б з ним там не відбувалося. Але бувають і такі випадки, коли люди хапаються за голову і намагаються щось зробити, щоб виправити свою іноді навіть плачевну ситуацію. У таких випадках найголовніше, щоб для виправлення існуючої ситуації вже не було пізно.

Але, як би там не було, набагато краще не доводити

себе до такого стану, коли лікування вже не має сенсу через свою неефективність.

Перше, що повинна робити людина, щоб зберегти своє здоров’я, – це вести здоровий іб життя. Людина, яка веде здоровий іб життя, як правило, не п’є алкоголю і не курить. Наше суспільство настільки зіпсоване, що будь-яка повністю непитуща алкоголю людина вважається дивною особистістю, якщо не сказати більше. При цьому не вживати алкоголь – цілком можливо, існують люди, які цього не роблять і живуть повним життям без проблем. Звичайно, ні про які наркотики при здоровому і життя теж не може бути й мови.

Крім того, важливо вживати здорову збалансовану їжу, яка буде включати всі природні елементи, яких потребує організм людини.

Втім, ведення здорового життя далеко не гарантує того, що людина ніколи не хворітиме. У нас жахлива екологія, безліч людей хворіють і при цьому не знають причин виникнення їх хвороб. З цієї причини, окрім здорового життя, що включає також і заняття спортом, необхідно дотримуватися деяких заходів в звичайному житті. Я маю на увазі те, що кожна людина при виникненні будь-яких перших ознак хвороб не повинна їх ігнорувати, а навпаки повинна займатися своїм здоров’ям, консультуватися з лікарями і лікуватися, якщо в цьому є реальна потреба.

Тільки дотримання всіх вищезгаданих правил може зробити людину повністю здоровою.

ответ: Є у світі цінності, над якими не владний час: світ, що оточує нас, з його сонцем і небом, із шурхотінням листя в лісі, із шумом морського прибою, і світ, що в кожному з нас. Світ з його моральними цінностями, розумінням добра і зла, любові і ненависті, відваги і підлоти, безкористя і егоїзму. Ці моральні закони вироблено століттями, передано з покоління у покоління, їх зберігають у сім'ях та заповідають дітям, вони переростають у рядки державних кодексів,

Дещо змінюючись зовні, моральні закони постійні у самій своїй суті, допомагаючи зберегти найкраще, найсвітліше у вінці творення — людині. І скарбницею цих законів, тим дзеркалом, що відбиває життя, сфокусуючи, підкреслюючи головне, були, є і будуть книги. її Величність Художня Література.

Майже століття відділяє нас від дня створення цих невеличких за обсягом, але таких глибоких за змістом оповідань. Антон Павлович Чехов. Насмішкуватий і гнівний, іронічно усміхнений і сумний. Доктор не тільки за медичним фахом своїм, але й за хистом, за покликанням — викривати людські вади і недоліки, лікувати хвороби суспільства, викорінювати їх причини.

Треба пам'ятати життєве кредо письменника: "У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки". Це пояснює ненависть Чехова до будь-якої нікчеми, душевно! в'ялості, низькопробності, обмеженості — моральної і розумової.

Детально і точно, як в історії хвороби, крок за кроком показує Чехов, як сумлінний земський лікар, інтелігентна людина Дмитро Іванович Старцев (оповідання "Іонич") перетворюється на звичайного користолюбця, що бачить вже не хворих, а "різнокольорові папірці", які він рахує увечері, а за ними — чергову нерухомість, яку купить у місті. Неправда, що його романтичне кохання до Катерини Туркіної — з поїздкою на кладовище, з турботами про фрак — закінчилось відмовою дівчини на пропозицію руки і серця. Кохання його закінчилося на коротенькій фразі: "А посагу дадуть, мабуть, багато!" Закортіло прибутку — проміняв щастя самовідданої праці на життя лікаря з "великою практикою", розучився ходити пішки, став товстий. І — страшенна чеховська деталь! — втратив не тільки здоров'я, нормальне обличчя, голос, але й саме ім'я. Воно перетворилось на прізвисько — "Іонич". Як попередження можливості, автор поставив його на початку оповідання.

Дивіться також

Реферати про життя та творчість Антона Чехова

Чим відомий А. Чехов у світовій літературі? (та інші запитання)

Біографія Антона Чехова

У кожній людині, як би глибоко часом він її не ховав, горить іскорка доброти, прекрасного. За потрібних обставин вона розгориться в яскраве полум'я. Зумій зберегти цей вогник — буде тепло й світло від нього тобі й людям.

Учитель грецької мови Бєліков — людина у футлярі, живий циркуляр "як би чогось не вийшло", який добровільно закрив себе від вируючого навколо життя. Навіть важко сказати про нього це слово "закохався". Але була фотографія Вареньки на його столі, сказав же він перший, може, в житті, комплімент, що "малоросійська мова своєю ніжністю та звучністю нагадує давньогрецьку"... ("Людина в футлярі")

Збережи він у собі це світло, не подумай: "Одружишся, а потім раптом потрапиш до якоїсь історії", — хто зна, чим би закінчилось це оповідання? Але не зумів переступити створений ним же самим бар'єр умовного — і опинився в домовині, як в останньому своєму футлярі. Здавалось би, вся історія. Якийсь дрібний конкретний випадок, може, навіть утрироване зображення. Але подивіться, як нас — нас теж! — застерігає мудрий Чехов: "А скільки ще таких людей в футлярі залишилось, скільки їх ще буде!"

Мета в житті повинна бути у кожного. Це його дороговказна зірка, те, що надає сили, а іноді й саме бажання жити. А ще — це той індикатор, яким ми визначаємо суть самої людини.

Мета Миколи Івановича Чимши-Гімалайського ("Аґрус") — земельна ділянка, обов'язково з аґрусом, яку треба купити будь що, навіть доводячи економією до смерті власну жінку, шматок землі, який закриє собою весь світ, майже як нова шинель гоголівському Акакію Акакієвичу.

І ось — досяг! І нічого більше не треба. Життя зупинилось. Перше, що кидається у вічі братові: куховарка, "схожа на свиню", собака "теж схожий на свиню", сам хазяїн ось-ось "хрюкне у ковдру". Його лагідність та скромність зникли, перетворилися на панську благодійність. Як бачиш цю щасливу людину, задоволену своїм життям, тебе охоплює "важке почуття, близьке до відчаю".

Справді, людині, особистості "потрібні не три аршині землі, не маєток, а вся земна куля, вся природа, де на просторі він міг би виявити усі властивості й особливості свого вільного духу". Кохання, найособистіше, най інтимніше почуття, що визначає значною мірою шлях людини, окрилює її великою силою.

Объяснение:оцени как самое лучшее)