Прочитай текст, встав пропущені літери. Підкресли займенники як члени речення. Над ними надпиши рід, число, відмінок.
Родовідна пам_ять – явище в українс_кому побуті унікальне. Оч_видно, мало
хто знає, що у давн_ну було за обов'язок знати поімен_о свій родовід від п'ятого чи
навіть с_омого коліна.
Пам'ять про своїх предків була природною потребою. Тр_матися свого родоводу,
об_рігаючи в такий іб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок
наступним поколін_ям, було обов_язком.
Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам'ят_ю, зневажливо називали люд_ми
без роду-племені. Кожна людина, і кожний народ мають свої св_ятині. Вивішений на
стіні портрет дідуся чи бабусі – це не просто дан_на традиції. Це пам'ять про тих,
хто творив історію, з кого треба брати приклад.

229

392

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

nikitastepanov21

Українська література

4,5(11 оценок)

хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими, ніжними красунями. матуся-хмара любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.

ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. як це було прекрасно! сніжинки закружляли над землею, піхнасті і легкі, у веселому таночку з метелицею і літали, крутилися а поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших сніжинка. вона була легка і срібляста, мов зірка. вітер ніжно підхопив сніжинку і спустив до моеї лодоні. в морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.

мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почав розпитувати сніжинку про її пригоди. вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала, про матусю-хмаринку і білий килим, що так част ввона бачила згори. сніжинка була допитливою і спостережливою, тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. про чарівну музику новорічних і про все, все,

та раптом на небо випливло чарівне малинове сонце! воно було таке велике і гарне. такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.