Ти наше диво калинове, Кохана материнська мово.

Чого ви плачете, тополі?
Чи від образи, чи від болю?
Щоб ми всі шанували рідну мову
І рідну пісню, любу і чудову.

Люблю я Бога, маму й тата,
Люблю село, де рідна хата.

297

302

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

aygun256

Українська мова

4,7(99 оценок)

Ви, тополі,ми всі, село, хата.

Объяснение:

yuliaatamanchuk

Українська мова

4,4(100 оценок)

Колись давно, і навіть давним-давно, жив в дрімучому лісі бідний дроворуб. кожен божий день він ходив в ліс валити дерева. ось одного разу зібрався він в ліс, і дружина поклала йму в торбинку їжі, а через плече повісила повний бутель, щоб він перекусив і випив в лісі. цього дня дроворуб збирався звалити могутній старий дуб. “немало міцних дощок вийде”, -думав собі він. ось підійшов він до старого дуба, витягнув сокиру та так замахнувся, немов хотів повалити дерево одним ударом. але ударити він не встиг: раптом почувся тужливий голосок і з'явилася фея. вона стала просити і благати дроворуба не рубати старого дуба. здивувався дроворуб та й говорить: - що ж, не рубатиму, коли просиш. - так-то воно і для тебе краще буде, - сказала фея.- а я тебе за це віддячу, три будь-які твої бажання виконаю. тут фея зникла, а дроворуб відправився додому. до будинку було далеко, і бідолаха всю дорогу згадував про те, що з ним трапилось – все дивувався. коли ж він, нарешті, прийшов додому, і лише біля грубки всівся, як став його голод терзати: а до вечері було ще далеко. - ну як, вечеряти скоро будемо, стара? – запитав він дружину. - години через дві, - відповіла вона. - ех! – зітхнув дроворуб, - ось би мені зараз кільце кров'яної ковбаси, та потовстіше! і не встиг він це вимовити, як раптом – лясь! – в камін впало ціле кільце кров'яної ковбаси, та ще й такої жирної та смаковитої, що пальчики оближеш. здивувався дроворуб, а дружина його втричі більше здивувалася. - це що таке? – говорить. тут дроворуб пригадав все, що з ним вранці було, і розповів про це дружині, з початку і до кінця. але поки він розповідав, дружина все хмурилася та супилася, а як дійшов він до кінця, так і бовкнула: ах ти, дурень отакий! дурень набитий! на яку дурницю бажання змарнував. та щоб твоя клята ковбаса тобі до носа приросла! і не встигли вони оком моргнути, як кров'яна ковбаса вискочила з каміна і приросла до носа дроворуба. дроворуб смикнув за ковбасу, не відривається; дружина смикнула, - не відривається: смикали-смикали обидва, трохи бідоласі ніс не висмикнули, а ковбаса все не відривається – приросла як рідна. і тут дроворуб зметикував, що у адже нього залишилося всього одне бажання – третє, і останнє. і він тут же побажав, щоб кров'яна ковбаса відскочила від його носа. лясь! і ковбаса від носа відліпилась. і хоч дроворубові з дружиною не довелося кататися в золотій кареті та одягатися в шовк і оксамит, зате на вечерю їм дісталася така смачна кров'яна ковбаса, що пальчики оближеш.