10 речень Трагедія високої душі, що заблудилась серед болота буденності" ( за драмою- феєрією Лесі Українки " Лісова пісня").
Ответы на вопрос:
На думку М. Драй-Хмари, у «Лісовій пісні» змальовано «трагедію високої душі, що заблудилась серед болота буденного життя». Душевна краса і приземлений практицизм піднесені в драмі до рівня символічних узагальнень, що спонукають до роздумів про справжнє покликання людини.
Основні проблеми твору мають переважно філософський характер. Вони стосуються сенсу життя, духовної свободи, матеріального й духовного чинників особистості. Це також проблеми таланту, людської гідності, впливу справжнього кохання на людську душу.
Особливу роль у творі відіграє питання гармонійного співжиття людини і природи. Яскравим вираженням пориву до гармонії є душа Лукаша, яка озивається «виразно-щиро голосом сопілки...». Усвідомлення, що він не зміг «...своїм життям до себе дорівнятись», виявляє чи не найбільшу драматичну суперечність людської натури.
«Лісова пісня» складається з прологу і трьох дій. У пролозі знайомство з міфічними істотами налаштовує на умовний, символічний характер сприйняття твору. Перша дія розповідає про зародження й розвиток кохання Мавки й Лукаша, увиразнює тему гармонійного співіснування людини і природи. У другій дії загострюється конфлікт між мрією й буденністю. Третя дія розкриває драматизм непоправної втрати та розповідає про запізніле духовне прозріння головного героя.
Важливу роль у драмі відіграють образи природи, особливо при зіставленні душевних змін героїв із природними явищами. Зародження почуттів Лукаша й Мавки припало на час весняного оновлення світу, пробудження довкілля, пізнє літо приносить розчарування й сумніви, а завершальні події твору відбуваються пізньої осені. У фіналі на мить — як мрія про втрачене щастя — немов у казці, поновлюється весняна природа й замість зимового дня настає місячна весняна ніч, квітнуть дерева, а їхній білий цвіт огортає закохану пару та перетворюється зрештою на густий сніг, що накриває нерухому самотню постать Лукаша.
Объяснение:
говорят, что море бесконечно. с точки зрения это, конечно, не так. однако, если хотя бы на мгновение в него всмотреться, все сомнения сразу исчезают. бескрайний горизонт такой необъятный, такой далекий.
люблю прогулки у моря. они никогда мне не , ведь всегда разные. само море не бывает одинаковым. оно изменчиво по своей природе. сегодня оно спокойное и тихое и, как будто нет ничего более ласкового, чем его легкие волны. вода отражает теплые солнечные лучи и слепит, не привыкшие к яркому свету, глаза. теплый песок приятно греет мои ноги, а кожа покрывается золотистым загаром. а завтра всколыхнет море сильный ветер и величественные волны уже бьются о берег с силой огромного зверя. голубое небо станет серым и грозовым. и уже нет того спокойного счастья тихого моря. однако и в этом есть своя прелесть. это красота необузданности и силы. даже цвет морской воды часто меняется - то она почти голубая, то темно-синяя, то зеленоватая. все ее оттенки даже не перечислить.
сколько красоты таят в себе морские глубины. маленькие рыбки стайками плавают среди зеленых и желтоватых водорослей. а песчаное дно покрыто ракушками, будто драгоценными камнями. я люблю собирать ракушки. мне нравится представлять, что я нахожу потерянные сокровища с затонувших кораблей. а сколько таких драгоценностей еще таят в себе морские глубины?
нет ничего лучше, чем провести день на море. можно веселиться и купаться с семьей и друзьями. а иногда хочется просто прогуляться в одиночестве, почувствовать покой под шум волн.
море непостижимое, таинственное и чистое. оно никого не оставляет равнодушным.
Популярно: Литература
-
Matvey114529.02.2020 22:47
-
alina301326.09.2020 02:40
-
kirakoveduard16.10.2020 10:25
-
19791207the07.05.2020 10:12
-
yarovikova198111.03.2022 10:46
-
mariakochmar22.04.2023 01:33
-
annachebotarevа06.03.2022 14:41
-
SemenBio26.11.2022 20:51
-
timaglushko20027.06.2020 06:04
-
obito489116.04.2021 16:52