На якому поверсі знаходився банк?
Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9

142

335

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Эколог196

Українська література

4,8(45 оценок)

ответ: На десятому поверсі

Объяснение:

chepelenkosivun

Українська література

4,4(10 оценок)

Війна несе горе всім. кров, біль, страждання випали на долю доросслих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. та як почувалися дітиі підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без дахунад головою, перед щоденною смертельною небезпекою? на собі, своїйдолі відчув чорний подих смерті і григір тютюнник. пізніше, ставшиписьменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долюпокоління. розповідь про дітей війни — основна тема його творчості,зокрема повісті «климко». головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховуувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. а зі смертюдядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. і климко,і його друг зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. самі беззахисні,вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. зрозумівши, щозапасів на зиму обмаль, климко вирішив іти у слов’янськ по сіль, наяку можна було наміняти харчів. подорож далека й безпечна, але климмко готовий терпіти холод і голод заради зульфата, заради наталії мииколаївни і її дитинчати. взає — характерна риса майже всіхгероїв оповідання. на перший погляд безпорадна людина у трагічнійситуації знаходить сили і можливість іншій: хлопці вчительці, старий безногий швець разом з голодним климком ряятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворогоклимка і навіть запрошує залишитися жити у неї. біда зближує, згурртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність оддних і жорстокість та підлість інших. фінал оповідання — трагічний. климко загинув від фашистської куліуже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла надорогу сіль». ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдоюпро благородних людей.схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маєємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.