1. Митько та Сергій (за твором Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера»)перейшли до
А 3 класу Б 4 класу В 5 класу Г 6 класу Д 7 класу
2. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку?
А лікарських трав Б  комах В листя дерев
Г квітів Д насіння квітів
3. Батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі, бо
вони
А турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі
Б боялися відпускати хлопців самих у дорогу
В хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку
Г планували поїздку на море
Д переживали , що хлопці сядуть не в той поїзд
4.Чому Митькова бабуся не одержала телеграми про приїзд гостей?
А листоноша не встиг принести Б листоноша згубив телеграму
В тато Митька забув відправити Г Митько забув відправити
Д телеграма прийшла наступного дня
5. Василь захоплювався
А лижами Б фігурним катанням В біатлоном
Г греко-римською боротьбою Д велосипедним спортом
6. По-вуличному дядька Гната звали
А супермузикантом Б лірником В Фа-Дієзом
Г Бемолем Д Нотою
7. Що крикнув услід Сергій Василю Трошу, який зненацька виїхав
назустріч хлопцям у лісі?
А «А куди ти їдеш, шалений?!» Б «А щоб тобі колесо відпало!»
В «Де ти взявся такий прудкий?!» Г «Чого ти путаєшся під ногами?!»
Д «Не бути тобі майстром спорту?!»
8. «Це ж щастя — таких діточок мати», — ця думка належала
А діду Трохиму Б дядьку Гнату В бабусі Сергія
Г батькові Сергія Д матері Митька
9. Сергій з Митьком досліджували істоту, яка жила в озері
А два дні Б тиждень В півмісяця
Г місяць Д два місяці
10. Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у
курені… Докори совісті люто вгризались у мою душу, шматували її на
дрібні клаптики» -,так розмірковував Сергій, бо
А   не втримав чудовиська, за яким хлопці полювали

Б   відпустив рибу в озеро
В   поїхав до бабусі Митька без дозволу своїх батьків
Г   не догледів багаття, і вони залишилися без вогню Д заснув на посту
11. Невідомим звіром виявився
А динозавр Б чупакабра В дід Трохим Г Васько Д пес
12. Бабуся Митька сподобалася Сергію, бо вона
А пекла смачні пиріжки
Б гарно співала
В була веселою і життєрадісною Г читала хлопцям книги
Д не намагалася контролювати хлопців
13.Ірина Семенівна була вчителькою
А ботаніки Б зоології В географіїГ алгебри Д основ здоров’я
14. Хлопці їхали до бабусі
А півтори години автобусом Б цілу ніч поїздом
В цілу ніч поїздом та півтори години автобусом
Г дві ночі поїздом Д дві години автобусом
15.Митькова бабуся жила в
А с. Васюківці Б с. Юрківці В с. Гарбузяни
Г с.Тростянець Д с. Конопелька
16.Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, що було пов’язане
А з козою Б з військовими тренуваннями
В з музичним інструментом Г з коровою
Д з дитячим плачем
17.Василь Трош сказав, що він
А майстер спорту України міжнародного класу
Б  майстер спорту з карате
В тренером з карате
Г тренером велосипедного спорту
Д майстром велосипедного спорту міжнародного класу
18.Подорожуючи до озера, хлопці зустріли Василя Троша, який назвав їх
А «мандриками» Б «мухоловами» В «блукачами»
Г «біологами» Д «розумниками»
19. До озера хлопці ходили
А коли була гарна погода
Б щодня
В у вільний від роботи час
Г коли йшов дощ Д по суботах
20. Хлопці мріяли спіймати чудовисько й послати його фотографію до..
А редакції районної газети
Б гуртка юних зоотехніків
В Академії наук Г музею археології
Д зоопарку

21.Хлопці для звіра взяли приманку
А корову Б козеня В курку Г качку Д кролика
22. Хлопці вирішили вартувати біля озера по черзі, щоб
А їх не вкусила змія
Б чудовисько зненацька не напало на них
В Василь Трош не пошуткував над ними
Г їх не вкусив собака Д їх не застукала бабуся
23.Чим Митько кидав по голові чудовиська?
А палками Б камінням В яблуками Г грушами Д землею
24.Головні герої твору були вдячні Василеві за те, що він
А подарував їм бурштиновий камінчик
Б розповів їм про химеру
В показав їм, де знаходиться бібліотека
Г приніс їм малинове варення
Д влаштував їм такі чудові канікули

Центральним у романі є образ соціальних низів, черні (звідси й на­зва «чорна рада»). це узагальнений демократичний образ українського народу — запорозьких козаків, міщан, селян тощо… усі історичні персонажі роману, крім сомка, — брюховецький, васюта, вуяхевич — позначені владою й користолюбством, зажерливістю й підступністю. автор ставиться до них з неприхованою антипатією: «мізерна пиха розгорнулась усюди по гетьманщині. почали знатні коза­ки жити на лядський кшталт із великої розкоші… запобігаючи царської ласки, кожен себе глядить, аби йому було добре. о, неситая жадоба старшинування! гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тільки вер­ховодити над іншими». брюховецький — це політичний авантюрист і безчесна людина, яка давно втратила елементарну гідність і ловить у свої сіті простаків, до лукавства й демагогії: «усі будемо рівні! »; «хліб та вода — козацька їда» тощо… батько і син шрами, сомко щиро засмучені долею рідного краю, усе роблять, аби не допустити брюховецьких та їм подібних до влади, про­те, на жаль, це не вдається. сомка та його побратимів змальовано в ро­мані найповніше і найпозитивніше. якима сомка виведено як продов­жувача справи б. хмельницького. про це свідчать сомкові слова: «зло­жити до купи обидва береги дніпрові, щоб обидва… приклонились під од­ну булаву! виженем недоляшка (тетерю) з україни, одтиснем ляхів до самої случі — і буде велика одностайна україна». з любов’ю зображений кулішем і паволоцький полковник шрам, палкий поборник об’єднання україни… чесний і скромний, шрам не терпить людей, які продалися шляхтичам за «лакомство нещасне» і зли­галися з поневолювачами народу… образ шрама, козацького полковни­ка і священика в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму. гідний батька і син петро — «орел не козак». він до того гарний, що красуня леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». мужність, хо­робрість шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… у ту пам’ятну ніч, коли кирило тур викрав лесю, петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бив­ся із зловмисником не на життя, а на смерть. окремо визначимо образ сліпого старця-кобзаря, у якому сконцен­тровано іншу проблему — народ і співець. це романтичний образ «бо­жого ясного чоловіка», людини національно свідомої, котра в мораль­ному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки… не шлунок, а дух визначає його сутність, тож він «наче бачить таке, чо­го видющий зроду не побачить». автор пише, що «душа його жила не на землі, а на небі»… найяскравіший з образів козаків — кирило тур. про те, що він ко­ристується симпатією автора, легко визначити з опису зовнішності ге­роя: «…здоровенний козарлюга. пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа , піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима…» цей портрет повністю виправдовує прізвище героя, справді схожого на тура. для кирила, за його ж словами, січ — мати, а луг — батько… го­ловне для кирила — козацька честь: «лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного». хоробрий лицар, бунтарської і дещо химерної вдачі, кирило не має корисливих інтересів, прагне до незалежності, відчайдушних вчинків і козацького побратимства. перед гетьманом він тримається як рівня з рівнею… останній штрих образу тура, який ще більше посилює до нього симпатію, — викрадення вночі нареченої гетьмана, лесі, спроби визволити самого гетьмана сомка, за­судженого до страти. хуторяни, козаки череваня, живуть безтурботним життям на лоні ідилічної природи. про череваня, колись завзятого козарлюгу, а тепер обважнілого хуторянина, саме прізвище говорить. череваниха — «моло­диця свіжа й повновида, пряма, як тополя». про їхню дочку лесю напи­сано скупо, але промовисто: « чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі мов сонечко світить». череванів хутір — ідеал куліша натурального життя людини в повній гармонії з природою і совістю, у дотримуванні божих заповідей (б. степанишин).