Великі фантазери - Ява Реня та Павлуша Завгородній Скластм твір
ів до іть терміново!

284

454

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

Dima1911

Литература

4,7(36 оценок)

вот

Объяснение:

Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.

Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

MarcoMCorejz

Литература

4,5(39 оценок)

Тореадо́ры из Васюко́вки» (укр. «Тореадори з Васюківки») — юмористический детский роман, написанный в 1963—1970 годах известным украинским писателем Всеволодом Нестайко. Состоит из трёх эпизодов. Впервые роман издавался в 1970-х годах издательствами «Веселка»[1] и «Школа». Во времена независимой Украины книгу переиздавали издательства «Учебная книга — Богдан» (совместно с «Веселкой»
За всё время книга была переведена на 20 иностранных языков.

Ряд источников утверждает[3][4][5], что в 1979 году книга решением Международного совета по детской и юношеской литературе внесена в Почётный список Андерсена (IBBY Honour List). Однако в Почётном списке[6] эта книга отсутствует, к тому же он издаётся только по чётным годам. В то же время в 1979 году издавался особый список, посвящённый международному году ребёнка

dariadaria2007

Литература

4,8(43 оценок)

А. фета называют одним из самых светлых лириков, поскольку многие его стихотворения настроения возвышенной радости бытия и чувство счастливого единения с природой. однако творческая судьба поэта не согласуется с этим представлением. одной из главных загадок жизни фета было странное сочетание в его личности возвышенного романтичного лирика и практичного человека, который сначала исправно нес военную службу, а затем методично занимался благоустройством своего поместья. в начале творческого пути фет испытал влияние идей философа г. гегеля. именно лирика первого периода принесла ему славу «светлого» поэта, наделенного «абсолютным музыкальном слухом» в восприятии прекрасного.в 1860-е гг. фет в полемике с представителями «натуральной школы» отстаивал принципы «чистого искусства». после длительной паузы в фетовской поэзии 1870–1880-х гг. стали усиливаться трагические настроения, питавшиеся представлениями об обреченности человека на непрерывную борьбу и неизбежную смерть. эти настроения, созвучные культуре эпохи рубежа хiх–хх вв., нашли яркое выражение в сборниках стихотворений, печатавшихся в последнее десятилетие жизни поэта. многие лирические произведения а.а. фета были положены на музыку и вошли в сокровищницу романса.