Регистрация
89825518635e
Есть ответ 👍

Характеристика хлопчика-фiгурки , який задоволений собою

206
471
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Ked4
Ked4
4,4(70 оценок)
Утворі «хлопчик-фігурка, який задоволений собою» автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві ганнусі з’являється на світ хлопчик-фігурка. звичайний трамвайний малюнок на склі, намальований схематично, просто так, заради забавки, оживає. більше того, ця фігурка починає самостійно діяти, втручатися в життя своєї власниці, що вдихнула в нього життя. цей хлопчик цілком задоволений собою, він хоче довести свою значущість, важливість і необхідність. ганнуся забирає його з собою додому в портфелі, і він оселяється в її альбомі для малювання. хлопчик уміє розмовляти, він досить освічений, бо вміє читати й писати, знає історію. понад усе він хоче бути задоволеним собою, бо він-таки існує насправді! і його витівки доводять це дивне казкове існування.хлопчика спочатку помічає в альбомі вчитель малювання і ставить великий знак питання. звичайно, герою хотілося би, щоб це була або гарна оцінка, або знак оклику, але він і так задоволений, оскільки його помітили, і не хто-небудь, а вчитель, який закінчив академію мистецтв, однак нічого про хлопчика-фігурку не знає. героя надзвичайно тішить, що вчитель не може (хоч і має таку освіту), пояснити, що це за хлопчик.          ,ганнуся хоче більше дізнатися про дивовижного гостя, і він із радістю погоджується посвятити її в таємницю своєї біографії, тобто життєпису. для цього він просить дозволу скористатися її зошитом, ручкою та почерком. та дівчинка ставиться до цього досить легковажно, помилково вважаючи, що хлопчик, який відліпився від скла у трамваї, не вміє писати. але дарма! наступного дня в класі під час уроку української мови ганнуся виявляє в себе в зошиті життєпис «хлопчика-хвігурки», написаний її почерком. учителька й усі діти в захваті від дивовижного фантастичного оповідання, а дівчинка збентежена, адже вона не є автором, а правду сказати вона не може, бо хто ж повірить, що звичайний малюнок може розмовляти, та й ще й писати власний життєпис.це оповідання настільки всім, що вчителька задає є завдання — написати твір.ганнуся віддає альбом із хлопчиком своїй подрузі соломіиці, аби вона дивилася на малюнок і фантазувала. звичайно ж, маленький герой не мовчить і в гостях у соломійки. так само пропонує він написати життєпис, і дівчинка погоджується. так дивовижну таємницю дізнається краща подруга ганнусі. дівчат вважають гарними письменницями, але їх мучить сумління, бо вони не доклали жодних зусиль для написання захоплюючих оповідань. розмірковуючи, що ж робити, як сказати правду, подруги вирішують підкласти аркуш із намальованим хлопчиком до портфеля богданка.учителька ніколи не повірить, що він може сам написати гарний твір, тож буде нагода зізнатися. із богданком трапляється та сама історія, і він разом із ганнусею й соломійкою розпові учительці й класу про дивовижного хлопчика-фігурку, що є їм писати твори. до того ж сам розумник подає голос, запевняючи, що він зможе написати кожному учневі свій життєпис, бо «тільки істота, що задоволена собою, може це зробити».
yuliadruzhko
yuliadruzhko
4,6(28 оценок)
Родился в селе моринцы звенигородского уезда киевской губернии в многодетной семье григория ивановича шевченко, крепостного крестьянина помещика в. в. энгельгардта, который — как племянник князя г. а. потёмкина — унаследовал значительную часть его малороссийских владений. его предки с отцовской стороны происходили от некоего казака андрея, который в начале xviii века пришёл из запорожской сечи. предки матери, катерины якимовны бойко, были переселенцами из прикарпатья[8]. через два года родители тараса переселились в село кириловка, где он провёл своё детство. мать его умерла в 1823 году; в том же году отец женился вторично на вдове, имевшей троих детей. она относилась к тарасу сурово. до 9-летнего возраста тарас был на попечении своей старшей сестры екатерины, девушки доброй и нежной. вскоре она вышла замуж. в 1825 году, когда шевченко шёл 12-й год, умер его отец. с этого времени начинается тяжёлая кочевая жизнь беспризорного ребёнка: сначала прислуживал у дьячка-учителя, затем по окрестным сёлам у дьячков-маляров («богомазов», то есть художников-иконописцев). одно время шевченко пас овец, затем служил у местного священника погонычем. в школе дьячка-учителя шевченко выучился грамоте, а у маляров познакомился с элементарными приёмами рисования. на шестнадцатом году жизни, в 1829 году, он попал в число прислуги нового помещика п. в. энгельгардта — сначала в роли поварёнка, затем слуги-«казачка». страсть к живописи не покидала его[9]. заметив способности тараса, в период пребывания в вильне, энгельгардт отдал шевченко в обучение преподавателю виленского университета портретисту яну рустему. в вильне шевченко пробыл около полутора лет, а с переездом в начале 1831 года в санкт-петербург, энгельгардт, намереваясь сделать из своего крепостного живописца, послал его в 1832 году в обучение к «разных живописных дел цеховому мастеру» василию ширяеву. будучи ширяева, шевченко участвовал в работе над росписями петербургского большого театра.

Популярно: Українська література