Регистрация
zahar4ikk
Есть ответ 👍

Напишите небольшой текст про тараса шевченка

236
314
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Annakitte0
Annakitte0
4,5(41 оценок)
Тарас григорович шевченко народився 9 березня 1861 р. у селі моринці київської губернії.згодом сім'я переїжджає у с.кирилівку. у 1822 р. тарас почав навчатися  грамоті у місцевого дяка совгиря,знайомиться з творами сковороди. у 1823 р помирає його мати і батько одружується вдруге.тарас іде у найми до дяка богорського.не витримавши знущань,тікає від нього у пошуках учителя-маляра. коли тарасові минуло 14 р.він стає дворовим слугою у пана енгельгардта і багато малює. згодом пан переїжджає до вільно,а потім до петербургу.тарас слідує за ним.пан віддає хлопця на навчання до живописця в.ширяєва.тарас змальовує скульптури і літньому саду,де знайомиться з художником і.сошенком. у 1838 р.карл брюллов і василь жуковький вирішують викупити шевченка з кпріпацтва.щоб здобути 2500 рублів брюллов малює портрте жуковского,який продається на аукціоні. шевченко поступає у петербурзьку академію мистецтв. 1-а збірка  його творів написана у 1840 р. під назвою  "кобзар".окремо вийшли "" та "гамалія". у 1843 р.  поет здійснює 1-у подоріж до україни,у 1845-2-гу подоріж.у цьому ж році пише "наймичку","заповіт" та "кавказ". за участь у кирило-мефодіївському товаристві його арештовують.в орській фортеці він пише "княжна" та "варнак". у 1850 р.-2-ий арешт.до кінця своїх днів перебував під нвглядом поліції. 10 березня 1861 р.помер у петербурзі та перепохований на чернечій горі біля канева.
123123123131
123123123131
4,6(19 оценок)
Повість григора тютюнника «климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації україни, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. головний герой твору климко це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. за віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. а ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож климка і вчишся у нього рішучості та милосердю . це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. автор розповідає про зустріч на базарі климка та зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. з цього часу у друзів з'явилося благородне бажання їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про наталю михайлівну з олею, стають їх опорою. саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели климко у далеку дорогу. климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. і ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших. пізніше ми бачимо климка під час перебування у тітки марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. але хлопчик, хоч йому і у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців. та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення климка з торбиною солі на станцію, радянському полоненому і смерть хлопчика. після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад климко з дорогоцінною сіллю. і тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. та навіть у цю судну годину климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. тут і скосила його черга з німецького автомата: «він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. а з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сі». перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

Популярно: Українська література