Нада на писати контрольний твір на тему "Митькозавр із Юрівки"​

Після закінчення п’ятого класу і складання іспитів головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки», нерозлучні друзі Сергій Стеценко та Митько Омельчук вмовили своїх батьків, зібрали речі та вирушили у подорож за місто (у село до бабусі).

У селі хлопчиків чекав чудовий відпочинок, сповнений незвичайних пригод.

Вони приходили до озера щодня, били байдики, грали та купалися в озере, вилежувались на сонці. 

Але одного разу їх спокійне життя закінчилося .

Новий знайомий - Василь, вирішив розіграти і налякати міських хлопців. Він їм розповів, що в цьому озері живе чудовисько. І почалося полювання ...

Вони вирішили розкрити таємницю чудовиська й почали вночі чергувати.

А днем хлопчики ходили в бібліотеку і вивчали літературу про динозаврів. Коли чергування нічого не дало, крім незначних знахідок у вигляді виття, подряпин на деревах, слідів та пір'я на березі озера, вони вирішили перейти до рішучих дій. Спіймали курку для приманки і вирили велику яму - пастку, тільки в неї, замість чудовиська, потрапив дід Трохим. 

І ось, здавалося б, дочекалися своєї удачі, припливло чудовисько ... Від страху хлопчики ледве не втекли геть, але почуття обов'язку і відповідальності взяло верх. Адже тоді ніхто не побачить чудовисько. Митя від злості чи зі страху почав кидати в чудовисько камінням і потрапив. Але це виявився все той же знайомий Василь. Він заплутався в мотузках, почав тонути і став кликати на до . Митя не роздумуючи кинувся його рятувати, Сергій теж від нього не відстав. Разом вони врятували хлопчика. А коли він їм у всьому зізнався, то подякували йому за вигадку, адже якби не він вони не провели б так весело час, не прочитали б стільки цікавих книг. 

Ось так завдяки невдалому жартові Васі хлопці провели захоплююче літо біля лісового озера, вистежуючи страшне чудовисько. Друзі виказали прагнення до знань, перечитавши багато книжок із сільської бібліотеки, які розповідали про доісторичних істот. Вони ігали, висували наукові та фантастичні припущення. Навіть полюбили зоологію. Поряд із комічними пригодами хлопцям довелося пережити й справжні, коли вони безстрашно кинулися рятувати "потопаючого".

Це були цікаві пригоди, які підтвердили міцність їхньої дружби та їх сміливість, рішучість і доброту. 

Та і за колекцію комах Митько і Сергій не забули, та попереду була ще половина літа і можна було не поспішати.

Відповідь:

  Будь-який твір може чимось привернути і зацікавити читача. Але особисто я завжди захоплювався сюжетом. Саме завдяки цікавому сюжету будь-яку книжку можна прочитати в найкоротші терміни. При читанні, якщо оповідання дійсно зацікавлює, завжди не хочеться завершувати, а потім завжди хочеться скоріше повернутися до чтива, щоб дізнатися, що ж відбудеться далі. Зазвичай я завжди з великим інтересом читаю, якщо мені дійсно подобається сюжет, незалежно від усіх інших обставин.

Твір Ярослава Стельмаха ” Химера лісового озера” досить простий  саме по собі. Він розповідає про пригоди двох хлопчиків – Митька і Сергійка. Одного разу їм задали в школі поїхати в село, щоб вивчити життя деяких комах, підготувати доповідь, а потім повернутися і здати це завдання вчителю. Вони вже давно мріяли зробити цю поїздку, оскільки село інтригувало й цікавило їх. Там їх чекало справжнісінька пригода. Вони дізналися про можливе існування страшного чудовиська, що живе в лісовому озері. Будучи хлопцями дуже допитливими і спраглими нових знань, вони влаштувалися у власному курені біля озера, щоб як-небудь зловити це чудовисько і отримати частину своєї заслуженої слави. Вони  навіть придумали спеціальну пастку, розраховуючи на те, що монстр зрештою потрапить в неї. Як виявилося пізніше, насправді їх намагався обдурити і налякати сусідський 14-річний хлопчик Васька, але все-таки вони змогли розкрити його хитрий план і зрозуміти істину. У той же час, поки вони не знали про те, що цим “монстром” насправді є Васька, вони вивчили багато всього нового, тим самим збагативши себе цікавими знаннями про світ і про власних предків з книг.

Це оповідання сподобалося мені своїм сюжетом. Звичайно, я припускав і навіть був в глибині душі впевнений в тому, що насправді ніякого чудовиська в озері не водиться, а насправді дітлахів просто хтось обманює заради веселощів та забави. Але, тим не менше, мені було дуже цікаво дізнатися, чому ж на березі озера з’являються пір’я й сліди, хто насправді є таким лукавим жартівником. Чесно кажучи, до кінця розповіді я все-таки не втрачав віри в те, що в місцевому озері дійсно водиться чудовисько, а хлопцям все-таки вдасться його зловити і після цього прославитися.

Крім того, в цьому оповіданні є певна мораль. Насправді, в дитинстві для людини дуже важлива якась таємниця, якийсь секрет. Завдяки цьому людина не стоїть на місця, прагне отримувати все нові і нові знання, розвиватися, ставати з кожним днем кращою. На прикладі Митька і Сергійка ми побачили, як двоє молодих людей стали розумнішими, освіченішими через звичайні жарти, які в той же час являли собою великий секрет і інтерес.

іван сила – видатна українська постать, важкоатлет, що був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.

    по приїзду до міста іван влаштовується вантажником на вокзал. і вже тут проявляє свою силу та талант: «іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». він – дужий від природи, має силу підіймати багато важкого та не стомлюватись.

      познайомившись з  брякусом  у місті та ставши на шляху до слави, іван не покинув роботи: «попри грошову винагороду, яку сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».тобто окрім вищезгаданих позитивних рис, важкоатлет є ще й працьовитою людиною. доктор його всіляко розвивав. одного разу іван потрапив у таку ситуацію: подали обід і поклали велику купу різноманітних виделок та ложок. вдома, звичайно, чоловік так не харчувався, та й норм етикету не знав.  брякус  дозволив йому їсти так, як зручно, проте іван відказав, що навчиться.

      іван – чуйна людина, тому смерть  любого  тренера важко його вразила: «іван заплющив очі. крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». він дуже щирий, відкритий, співчутливий. окрім цього, найдужчий чоловік планети є гарним товаришем та другом, готовим швидко прийти на .

      серце івана турбується не лише про себе, його вражають знущання з тварин, суспільна несправедливість та чимало інших важливих для людства проблем. отже, іван сила у творі о. гавроша наділений найкращими рисами, які він мав не лише від народження, а й розвивав у собі протягом усього життя.