Терміново потрібно написати якісну анотацію статті про українську фортепіанну музику. Написати треба за всіма правилами. Пів сторінки А4. Буду дуже вдячна) ів! Але зробити за пів години, максимум годину! Структура анотації:
1)Анотування теми і джерел
2)Розкриття актуальності
3)Окреслення шляхів вирішення проблеми

165

245

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

licicha

Українська мова

4,6(33 оценок)

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. ти - його часточка, його любий син і надія. таким для мене є мій дніпропетровськ - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. у ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. я люблю його щирою й ніжною любов'ю. найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. а який він загадково-дивний взимку! цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. золотом вкриває мій дніпропетровськ осінь. мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. кому як, а мені жаль наступати на цю красу. літо розмальовує вулиці дніпропертровська різнобарв'ям. та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. стає сумно. хоч, може, цей сум має іншу причину? літні канікули розлучають мене з багатьма друзями. йду вулицями дніпропетровська, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до дніпропетровська, то повік не згасне його слава!